1 І піднялася вся громада, і здійняла голосіння; народ плакав усю ту ніч. 2 Усі ізраїльські сини нарікали на Мойсея і Аарона. Уся громада казала їм: Краще б ми повмирали в Єгипетській землі чи в цій пустелі! О, якби ми повмирали! 3 І навіщо нас Господь вводить у цю землю: щоб нам полягти в битві? Наші жінки й діти стануть здобиччю. Тому, хіба тепер не краще нам повернутися в Єгипет? 4 І вони говорили один одному: Поставмо собі проводиря та повертаймося в Єгипет! 5 Тоді Мойсей з Аароном упали на обличчя перед усією громадою ізраїльських синів, 6 а Ісус, син Навина, і Халев, син Єфонії, — з тих, хто оглядав землю, — роздерли на собі одяг, 7 і говорили до всієї громади ізраїльських синів, кажучи: Земля, що її ми оглянули, є дуже-дуже добра. 8 Якщо Господь вибирає нас, то і введе нас у цю землю й дасть її нам, — землю, що тече молоком і медом. 9 Але не будьте відступниками від Господа! Тож ви не лякайтеся народу тієї землі, бо він для нас — пожива. Адже сприятливий час відійшов від них, а серед нас — Господь! Не бійтеся їх! 10 Однак уся громада сказала: Закидати їх камінням! Та Господня слава з’явилася в хмарі над наметом свідчення — усім ізраїльським синам. 11 І Господь сказав Мойсеєві: Доки цей народ підбурюватиме Мене? Доки не віритимуть Мені посеред усіх ознак, котрі Я вчинив серед них? 12 Уражу їх смертю і знищу їх! А тебе й дім твого батька зроблю великим та численним народом, — більшим, ніж цей. 13 Та Мойсей сказав Господу: І почує єгиптянин, що Своєю силою Ти вивів з-поміж них цей народ. 14 Але всі, хто живе на цій землі, чули, що Ти є Господом для цього народу, якому з’являєшся віч-на-віч, Господи; і Твоя хмара стала над ними, і Ти йдеш перед ними в хмарному стовпі вдень та в стовпі вогню вночі. 15 А вигубиш цей народ як одну людину, то народи, які чули Твоє Ім’я, говоритимуть, кажучи: 16 Оскільки Господь не зміг ввести цей народ в землю, котру їм пообіцяв у клятві, то вигубив його в пустелі. 17 А тепер, хай же прославиться Твоя сила, Господи, як Ти сказав, промовляючи: 18 Господь довготерпеливий, дуже милосердний і правдивий; прощає беззаконня, несправедливості й гріхи та жодним чином не вважатиме чистим винного, Котрий воздає за гріхи батьків дітям до третього й четвертого поколінь . 19 Прости гріх цьому народові за великим Твоїм милосердям, як і був Ти милосердним до них від Єгипту й аж дотепер! 20 А Господь сказав Мойсеєві: Я ще раз виявлю милосердя до них — за твоїм словом. 21 Але живу Я, і живе Моє Ім’я, і Господня слава наповнить усю землю! 22 Тому всі люди, які бачили Мою славу й ознаки, котрі Я вчинив у Єгипті і в цій пустелі, та випробовували Мене ось уже в десятий раз, і не послухалися Мого голосу, — 23 таки не побачать землі, котру Я пообіцяв у клятві їхнім батькам! Але їхні діти, які є тут зі Мною, які не знають ще ні добра, ні зла, усякий недосвідчений та молодий, — цим Я дам землю! А всі, хто підбурював Мене, не побачать її! 24 Халев же, Мій раб, — оскільки в нього був інший дух і він пішов слідом за Мною, — то введу його в землю, в яку він уже ходив, і його потомство успадкує її! 25 Та амалик і ханаанець живуть у долині. Завтра ви поверніть і йдіть до пустелі шляхом Червоного моря. 26 І промовив Господь до Мойсея й Аарона, кажучи: 27 Доки бути цій злій громаді? Те, що вони нарікають на Мене, і скарги ізраїльських синів на вас Я почув. 28 Скажи їм: Я живу! — каже Господь. Що ви сказали до Моїх вух, те дійсно і зроблю вам. 29 У цій пустелі поляжуть ваші кості, — уся ваша кількість, ваші пораховані від двадцятилітніх і старші, які нарікали на Мене. 30 Ніхто з вас не ввійде в землю, над якою Я простягнув Свою руку, поклявшись вас на ній поселити, — крім Халева, сина Єфонії, та Ісуса, сина Навина. 31 А дітей, про яких ви сказали, що стануть здобиччю, Я введу в землю, і вони успадкують землю, яку ви відкинули. 32 А ваші кості поляжуть у цій пустелі. 33 Тож ваші сини будуть поглинатися пустелею сорок років і розплачуватимуться за вашу розпусту, доки не перетворяться в прах ваші кості в пустелі. 34 За кількістю тих днів, упродовж яких ви оглядали землю, — сорок днів, — будете розплачуватися за ваші гріхи сорок років — рік за день, — і ви пізнаєте гнів Мого обурення. 35 Я, Господь, це сказав! Насправді так зроблю із цією нікчемною громадою, яка об’єдналася проти Мене! Вони будуть вигублені в цій пустелі, — тут вони загинуть! 36 А ті люди, яких посилав Мойсей оглядати землю і які, повернувшись, нарікали на неї перед громадою та розпускали погані чутки про землю, — 37 померли від пошесті перед Господом ті люди, які говорили погане проти землі. 38 А Ісус, син Навина, і Халев, син Єфонії, залишилися живими з тих чоловіків, які ходили оглянути землю. 39 І Мойсей переказав ці слова всім ізраїльським синам, і народ дуже засмутився. 40 А вставши вранці, вони пішли на вершину гори й говорили: Ось ми, присутні тут, підемо до краю, про який сказав Господь, бо ми згрішили. 41 Та Мойсей сказав: Чому ви порушуєте слово Господа? Успіху не буде у вас! 42 Не йдіть, бо немає з вами Господа, тож ви впадете перед вашими ворогами. 43 Адже там перед вами — амалик і ханаанець, і поляжете від меча, бо ви відвернулися, виявивши непослух Господу, тож Господа не буде посеред вас. 44 І все ж таки вони рішуче пішли на вершину гори. А ковчег Господнього завіту і Мойсей не рушали з табору. 45 Амалик же і ханаанець, які засіли на тій горі, спустилися і розгромили їх, і вигублювали їх аж до Ерми. І вони повернулися до табору.
Кара на Ізраϊля за його бунти проти Господа
1 І зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.
2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: “О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині!
3 І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю… Чи не краще нам вернутися до Єгипту?”
4 І сказали вони один до одного: “Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!”
5 І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.
6 А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,
7 та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: “Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже‑дуже хороший!
8 Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом.
9 Тільки не бунтуйтесь проти Господа, — і не бійтеся народу того Краю, бо вони — хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них , а з нами Господь, — не бійтеся їх!”
10 І сказала була вся громада, щоб камінням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізраїлевим синам…
11 І промовив Господь до Мойсея: “Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього?
12 Ударю його поразою, і позбавлю його насліддя, а тебе зроблю народом більшим і сильнішим від нього”.
13 І сказав Мойсей до Господа: “І почує Єгипет, що Ти з‑посеред нього вивів Своєю силою народ цей,
14 та й скаже до мешканців цього Краю, які чули, що Ти Господь серед цього народу, що око в око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі, —
15 якщо заб’єш Ти цей народ, як одну людину, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:
16 Через неспроможність Господа впровадити той народ до Краю, якого Він заприсяг був їм, вигубив їх у пустині…
17 А тепер нехай же звеличиться сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:
18 Господь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного , а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях.
19 Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як прощав Ти цьому народові від Єгипту й аж сюди!”
20 А Господь сказав: “Я простив за словом твоїм.
21 Але, як Я живий, — слава Господня наповнить увесь оцей Край.
22 Тому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,
23 поправді кажу , — не побачать вони того Краю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його!
24 Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він виконував накази Мої, то Я введу його до того Краю, куди він увійшов був, і потомство його оволодіє ним.
25 А амаликитянин та ханаанеянин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й рушайте на пустиню дорогою Червоного моря!”
26 І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:
27 “Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.
28 Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу , — як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам.
29 У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене.
30 Поправді кажу , — ви не ввійдете до того Краю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, — окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.
31 А діти ваші, що про них казали ви: станете здобиччю ворогові , то впроваджу Я їх, і пізнають вони цей Край, яким ви обридили.
32 І ваші власні трупи попадають у цій пустині!
33 А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині.
34 Числом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день — сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!
35 Я, Господь, говорив: Поправді кажу , — оце зроблю всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають”.
36 А ті люди, яких Мойсей послав був розвідати той Край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той Край,
37 то ті люди, що пустили були злу вістку на той Край, повмирали від порази перед Господнім лицем.
38 А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, жили з тих людей, що ходили розвідати той Край.
39 І говорив Мойсей ці слова до всіх Ізраїлевих синів, — і народ був у тяжкій жалобі!
40 І повставали вони рано‑вранці, та й повиходили на верхів’я гори, говорячи: “Ось ми, — і ми підемо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили”.
41 А Мойсей сказав: “Чому ж ви переступаєте наказ Господній? Таж це не вдасться!
42 Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то будете побиті своїми ворогами.
43 Бо там перед вами амаликитянин і ханаанеянин, і ви попадаєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами”.
44 Але вони осмілилися вийти на верхів’я гори, а ковчег свідоцтва Господнього та Мойсей не рушилися з‑посеред табору.
45 І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.