1 Господь звернувся до Мойсея на заході Моава, біля Йордану, поблизу Єрихона, промовляючи: 2 Накажи ізраїльським синам, хай дадуть левітам зі спадщини їхньої власності міста для проживання, і прилеглі околиці міст, що довкола них, вони також дадуть левітам. 3 Міста будуть їм для проживання, а відділена земля буде їм, їхній худобі та всім їхнім чотириногим. 4 Околиці міст, які дасте левітам, простягатимуться від стін міста й далі, — на дві тисячі ліктів довкола. 5 Тож відміряєш ззовні міста сторону, що до сходу, — дві тисячі ліктів, і сторону, що до півдня, — дві тисячі ліктів, і сторону, що до моря, — дві тисячі ліктів, і сторону, що до півночі, — дві тисячі ліктів. А місто для вас буде посередині цього, — і прилеглі території міста. 6 З міст, які дасте левітам, шість міст будуть як сховища, щоб утікали туди вбивці, а крім них, — ще сорок два міста. 7 Усіх міст, які дасте левітам, буде сорок вісім — їх і їхніх прилеглих околиць. 8 Щодо міст, які передасте з володіння ізраїльських синів, то від численних виділите більше, а від нечисленних — менше, — кожний, у залежності від свого спадку, який отримав, передасть міста левітам. 9 І промовляв Господь до Мойсея, кажучи: 10 Скажи ізраїльським синам і звели їм: Ви переходите через Йордан у Ханаанську землю. 11 Ви відділите самі собі міста: міста-сховища будуть у вас, щоб утікали туди вбивці, — ті, хто вбив душу не навмисно. 12 І будуть вам ці міста за сховища від кровних месників; і не помре той, хто вбив, перш ніж стане на суд перед громадою. 13 І міста, котрі дасте, — це шість міст, які будуть для вас сховищами. 14 Три міста дасте по інший бік Йордану і три міста дасте в Ханаанській землі. 15 Вони будуть сховищами для ізраїльських синів, для приходьків і тих, які живуть між вами; ці міста будуть сховищами, щоб утекти туди кожному, хто вбив душу ненавмисне. 16 Але той, хто вб’є його залізним знаряддям, і він загине, то це — убивство; убивця неодмінно має померти ! 17 Якщо ж ударить його каменем з руки, від якого можна померти, і той помре, то він — убивця; убивця неодмінно має померти ! 18 Якщо ж ударить його дерев’яним знаряддям з руки, від якого можна померти, і той помре, то він — убивця; вбивця неодмінно має померти ! 19 Кровний месник, — він уб’є вбивцю; коли він його зустріне, — він його вб’є. 20 Якщо ж штовхне його з ворожості або кине на нього будь-яку річ із засідки і той помре, 21 або в гніві вдарить його рукою і той помре, то той, хто вдарив, неодмінно має померти ; він — убивця. Убивця неодмінно має померти . Кровний месник хай уб’є вбивцю, коли його зустріне. 22 Коли ж штовхне його випадково, не через ворожнечу, чи кине на нього будь-яку річ не з ненависті, 23 якимось каменем, від якого він помре, не знаючи, що він упаде на нього і вб’є, а він не був його ворогом і не шукав йому зла, 24 то хай розсудить громада між тим, хто вдарив, і між кровним месником. 25 І громада визволить убивцю від кровного месника, і громада поверне його до його міста-сховища, куди утік; і житиме там до смерті великого священика, якого помазали святою олією. 26 Якщо ж убивця часом вийшов би поза межі міста, до якого він утік, 27 і знайде його кровний месник поза межами міста-сховища, і кровний месник уб’є вбивцю, то не буде він винний; 28 тож нехай живе в місті-сховищі, доки не помре великий священик. А після смерті великого священика нехай повернеться вбивця в землю свого володіння. 29 І це буде вам за правило суду у ваші роди, у всіх ваших поселеннях. 30 Кожен, хто вб’є душу, — при свідках буде покараний як убивця, але не один свідок свідчитиме на душу, щоб їй заподіяти смерть. 31 І не візьмете викупу за душу від убивці, на якому вина і який повинен бути вбитим; він неодмінно має померти . 32 Не візьмете викупу, щоб утік до міста-сховища і далі жив на землі, доки не помре великий священик. 33 І не оскверните вбивством землю, на якій ви живете. Бо та кров — вона оскверняє вбивством землю. Земля не буде очищена через пролиту на ній кров, хіба кров’ю того, хто пролив. 34 І не оскверните землю, на якій живете, на якій Я поселюся між вами. Бо Я Господь, Котрий живе між ізраїльськими синами.
Міста для Левитів і на сховища
1 І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи:
2 “Накажи Ізраїлевим синам, і нехай вони дадуть Левитам зі спадку свого володіння міста на сидіння; і пасовисько для міст навколо них дасте ви Левитам.
3 І будуть ті міста їм на сидіння, а їхні пасовиська будуть для їхньої скотини, і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини.
4 А пасовиська тих міст, що дасте Левитам, будуть тягнутись від міської стіни й назовні — тисяча ліктів навколо.
5 І відміряєте поза містом на східню сторону — дві тисячі ліктів, і на південну сторону — дві тисячі ліктів, і на західню сторону — дві тисячі ліктів, і на північну сторону — дві тисячі ліктів, а місто — усередині. Це будуть для вас міські пасовиська.
6 А з міст, що дасте Левитам, буде шість міст на сховища, що дасте, щоб утікати туди убійникові. А окрім них, дасте сорок і два міста.
7 Усі ті міста, що дасте Левитам, — сорок і вісім їхніх міст та їхні пасовиська.
8 А ті міста, що дасте з володіння Ізраїлевих синів,— від більшого дасте більше, а від меншого — менше, кожен за спадком своїм, яким володітиме, дасть із своїх міст Левитам”.
9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
10 “Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю,
11 то виберіть собі міста, — вони будуть на сховища для вас, і втече туди убійник, що заб’є душу невмисне.
12 І будуть для вас ті міста на сховища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою.
13 А ті міста, що дасте, — шість міст на сховища буде для вас.
14 Три міста дасте по той бік Йордану, а три міста дасте в ханаанському Краї, — вони будуть міста на сховища.
15 Ці шість міст будуть на сховища для Ізраїлевих синів, і для приходька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб’є кого невмисне.
Закони про убійника
16 А коли б хто вдарив кого залізним знаряддям, а той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.
17 А якщо вдарив його каменем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.
18 Або вдарив його дерев’яним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.
19 Месник за кров — він заб’є убійника; як спіткає його, він заб’є його.
20 А якщо пхне його з ненависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре,
21 або з ворогування вдарив його своєю рукою, а той помер, — буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; месник за кров заб’є убійника, як спіткає його.
22 А як хто випадково, без ненависти пхнув кого або кинув на нього невмисне яким‑будь знаряддям,
23 або яким‑будь каменем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла,
24 то розсудить громада між убійником та між месником за кров за цими постановами.
25 І громада визволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста сховища його, що втік був туди. І осяде він у ньому аж до смерти найвищого священика, помазаного святою оливою.
26 А якщо убійник, виходячи, вийде з границі міста сховища його, куди втік був,
27 і знайде його месник за кров поза границями міста сховища його, і замордує месник за кров убійника, — нема йому вини крови!
28 Бо він повинен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика вернеться убійник до землі володіння свого.
29 І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях.
30 Коли хто заб’є кого, то месник за словами свідків заб’є убійника. А одного свідка не досить проти кого, щоб осудити на смерть.
31 І не візьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий.
32 І не візьмете окупу від змушеного втікати до міста сховища його, щоб вернувся сидіти в Краю до смерти священика.
33 І не збезчестите того Краю, що ви в ньому, бо та кров — вона безчестить Край, а Краєві не прощається за кров, що пролита в ньому, як тільки кров’ю того, хто її пролив.
34 І не занечистиш того Краю, що ви сидите в ньому, що Я пробуваю серед нього. Бо Я — Господь, що пробуваю посеред синів Ізраїлевих!”