1 Це повчання Соломона, які переписали друзі юдейського царя Єзекії.
2 Слава Божа скриває слово, а слава царя вшановує діла.
3 Небо високе, земля глибока, а серце царя — недослідиме.
4 Куй неочищене срібло, — і стане зовсім чисте.
5 Вигуби безбожних з оточення царя, — і його трон стоятиме непохитно в праведності.
6 Не хвалися перед царем, не стій на місцях можновладців.
7 Бо для тебе краще, коли скажуть: Піднімися до мене! — ніж щоб ти був принижений в присутності сильного. Говори про те, що бачили твої очі.
8 Не встрявай швидко в бійку, щоб врешті-решт ти не каявся, коли тобі докорить друг.
9 Відійди вбік, не погордуй,
10 щоб друг тобі не дорікав. І твоя ворожнеча та ненависть не вляжуться, а будуть для тебе рівноцінними смерті;
10a доброзичливість і люб’язність несуть свободу — бережи їх у собі, щоб ти не набрався сорому, але смиренно оберігав свої дороги.
11 Як золоте яблучко, у намисті з каменя сердоліка, — так і говорити розумне слово.
12 Як цінний сардонікс, уставлений у золоту сережку, так і мудре слово для чуйного вуха.
13 Як випадання снігу в жнива допомагає від жари, так і вірний вісник для тих, хто його послав. Бо приносить користь душам тих, хто ним послуговується.
14 Як вітри, хмари і зливи очевидні, так і ті, які хваляться оманливими подарунками.
15 У довготерпінні щаслива дорога царя, а м’який язик ламає і кості.
16 Знайшовши мед, їж у міру, аби, переситившись, ти не виблював його .
17 Не часто спрямовуй свою ногу до свого друга, аби, переситившись тобою, він не зненавидів тебе.
18 Булава, меч і загострена стріла, — така ж і людина, яка неправдиво свідчить проти свого друга.
19 Зіпсутий зуб і нога беззаконного згинуть у день лихоліття.
20 Як оцет шкідливий для рани, так і пристрасть, що охопила тіло, — вона засмучує серце.
20a Як міль для одягу і личинка для дерева, так і журба для людини, — вона шкідлива для серця.
21 Якщо твій ворог голодний, — нагодуй його; якщо спрагнений, — дай йому пити.
22 Роблячи це, ти нагортаєш йому на голову палаюче вугілля, а Господь віддасть тобі добром.
23 Північний вітер наганяє хмари, а безсоромне обличчя дратує язика.
24 Краще жити в кутку на горищі, ніж у просторому домі зі сварливою жінкою.
25 Як холодна вода приємна для спраглої душі, — така ж і добра звістка з далекого краю.
26 Подібно до того, як забити джерело і припинити потік води, — так само не личить праведному впасти перед безбожним.
27 Не корисно їсти багато меду, та потрібно цінувати шляхетні слова.
28 Як місто зі зруйнованими стінами та без муру, така і людина, яка діє без поради.
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
1 І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя.
2 Слава Божа — щоб справу сховати, а слава царів — щоб розвідати справу.
3 Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів — недослідимі.
4 Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина, —
5 коли віддалити безбожного з‑перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його.
6 Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій,
7 бо ліпше, як скажуть тобі: “Ходи вище сюди!” аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої.
8 Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній?
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого,
10 щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя.
11 Золоті яблука на срібнім тарелі — це слово, проказане часу свого.
12 Золотая сережка й оздоба зі щирого золота — це мудрий картач для уважного уха.
13 Немов снігова прохолода в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє.
14 Хмари та вітер, а немає дощу — це людина, що чваниться даром, та його не дає.
15 Володар зм’якшується терпеливістю, а м’якенький язик ломить кістку.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути.
17 Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе.
18 Молот, і меч, і гостра стріла, — людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
19 Гнилий зуб та кульгава нога — це надія на зрадливого радника в день твого утиску.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, — це — співати пісні серцю засмученому.
21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спрагнений він — водою напій ти його,
22 бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі!
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
24 Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
25 Добра звістка з далекого краю — це холодна водиця на спрагнену душу.
26 Джерело скаламучене чи зіпсутий потік — це праведний, що схиляється перед безбожним.
27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — неслава.
28 Людина, що стриму не має для духу свого, — це зруйноване місто без муру.