1 Як роса в жнива, як злива влітку, — так і нерозумному не є властива честь.
2 Як літають птахи та горобці, так на нікого не спаде бездумне прокляття.
3 Як батіг для коня чи шило для осла, так і кийок для беззаконного народу.
4 Не відповідай нерозумному на його безглуздя, аби ти не став подібним до нього.
5 Але давай відповідь нерозумному за його ж безглуздям, щоб він сам собі не здавався мудрим.
6 Через власні ноги питиме зневагу той, хто передає звістку через нерозумного посланця.
7 Ноги нерозумного позбав рухливості, — позбав притчі його вуста!
8 Хто прив’язує камінь до пращі, є таким самим, як і той, хто віддає славу нерозумному.
9 У руці п’яниці проростає терня, а рабство — в руці нерозумних.
10 Кожне тіло нерозумного попадає в безліч бур, адже їхній запал подавлений.
11 Як пес, коли повертається до своєї блювотини, стає гидким, так само і безумний, який через власне зло повертається до свого гріха.
11a Є сором’язливість, яка призводить до гріха, а є сором’язливість, яка є ознакою величі й люб’язності.
12 Я бачив людину, яка вважала себе мудрою. Проте нерозумний має більше надії за неї!
13 Посланий у дорогу ледар каже: На дорозі лев!
14 Як двері повертаються на завісах, так і лінивий на своєму ліжку.
15 Ледар, сховавши руку за свою пазуху, не зможе піднести її до рота.
16 Лінивий вважає себе мудрішим за того, хто справно відносить вістку.
17 Як хапати злого пса за хвіст, так само і встрявати в чужу суперечку.
18 Як ті, хто потребує лікування, розкидають на людей слова, і перший, хто його зустрічає словом, спіткнеться, —
19 такими є всі, хто розставляє пастки на своїх друзів. А коли їх зловлять, вони кажуть: Та я ж зробив це жартома!
20 При великій кількості дров вогонь збільшується, а де немає того, хто сіє незгоду, сварка затухає.
21 Решітка для жару, дрова для вогню, а людина-наклепник — для підбурення до колотнечі.
22 Слова шахраїв — улесливі, — вони пробиваються в потаємні покої нутра.
23 Срібло, що дається, аби обманути, слід вважати за розбиту посудину, — облесливі уста приховують засмучене серце.
24 Ворог своїми устами погоджується зі сльозами на все, а в серці кує зраду.
25 Коли ворог просить щось у тебе гучним голосом, не вір йому , бо в його душі — сім лукавств.
26 Хто приховує свою ворожість, той чинить обман, а розсудлива людина зізнається у своїх гріхах на зібраннях.
27 Хто копає яму для ближнього, упаде в неї сам ; хто котить камінь — на себе котить.
28 Оманливий язик ненавидить правду, а нестримні уста чинять сум’яття.
1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива, — так не лицює глупцеві пошана.
2 Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.
3 Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.
4 Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.
6 Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п’є.
7 Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.
8 Як прив’язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.
9 Як терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.
10 Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.
11 Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.
12 Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.
13 Лінивий говорить: “Лев на дорозі! Лев на майдані!”
14 Двері обертаються на своєму чопі, а лінивий — на ліжку своїм.
15 Свою руку лінивий стромляє до миски, — та піднести до рота її йому тяжко.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
17 Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.
18 Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,
19 так і людина, що обманює друга свого та каже: “Таж це я жартую!”…
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.
21 Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива — щоб сварку розпалювати.
22 Слова обмовника — мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.
23 Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум’яні уста, а серце лихе, —
24 устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі:
25 коли він говорить лагідно — не вір ти йому, бо в серці його сім огид!
26 Як ненависть прикрита оманою, — її зло відкривається в зборі.
27 Хто яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння — на нього воно повертається.
28 Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.