1 Молитва вбогого, коли він ослаб і виливає перед Господом своє благання.
2 Господи, вислухай мою молитву, — нехай дійде до Тебе моє благання.
3 Не відверни від мене Свого обличчя. У день, коли приходить скрута, прихили до мене Своє вухо. Того дня, коли я закличу до Тебе, вислухай мене негайно.
4 Адже мої дні зникли, як дим; мої кості висохли, як сухі поліна.
5 Я потолочений, як трава, і моє серце засохло, — я навіть забував їсти свій хліб.
6 Від зойків і мого стогону тіло моє присохло до моїх кісток.
7 Я уподібнився до пелікана, що в пустелі, — я став, як та сова в розваленому домі.
8 Я не спав — став, як той самотній горобець на даху.
9 Упродовж цілого дня наді мною глумилися мої вороги, і ті, які мене хвалили, стали проклинати мене.
10 Адже, наче хліб, я їв попіл, а свій напій я розводив сльозами —
11 через Твій гнів і обурення, оскільки, звеличивши мене, Ти скинув додолу.
12 Мої дні промайнули, наче тінь, я висох, як трава.
13 А Ти, Господи, перебуваєш навіки, і пам’ять Твоя — з роду в рід.
14 Тож, піднявшись, змилуйся над Сіоном, бо пора його помилувати, оскільки прийшов час.
15 Адже Твої раби вподобали його каміння й будуть жаліти його пил.
16 І народи боятимуться Господнього Імені, — усі царі землі — Твоєї слави.
17 Адже Господь збудує Сіон, Він з’явиться у Своїй славі.
18 Він зглянувся на молитву покірних і не погордував їхнім благанням.
19 Нехай це буде записано для наступного покоління, і відроджений народ хвалитиме Господа.
20 Бо Він поглянув зі Своєї святої висоти, — Господь поглянув із неба на землю,
21 аби почути стогін скованих, визволити синів, виданих на смерть,
22 сповіщати в Сіоні Господнє Ім’я і хвалу Його в Єрусалимі,
23 коли народи й царства зберуться разом, щоби служити Господу.
24 Він відповів йому на дорозі його сили: Сповісти мені короткочасність моїх днів.
25 Не забери мене в половині моїх днів, — Твої роки з роду в рід.
26 Ти, Господи, на початку заснував землю, і небеса — діло Твоїх рук.
27 Вони загинуть, а Ти — стоятимеш; і всі, мов одяг, постаріють. Ти їх заміниш, наче одяг, — будуть замінені вони.
28 А Ти — Той Самий, і рокам Твоїм не буде кінця.
29 Сини Твоїх рабів житимуть, і їхнє потомство йтиме вперед навіки.
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
2 Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!
3 Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї — схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!
4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов висохли в огнищі…
5 Як трава та — побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій…
6 Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості…
7 Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!
8 Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі…
9 Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!
10 І попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую, —
11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене…
12 Мої дні — як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!
13 А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам’ять Твоя — з роду в рід.
14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,
15 бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!
16 І будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі — слави Твоєї.
17 Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.
18 До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.
19 Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,
20 бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,
21 щоб почути зідхання ув’язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,
22 щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
23 коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.
24 Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив…
25 Я кажу: “Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки — на вічні віки.
26 Колись землю Ти був заклав, а небо — то чин Твоїх рук, —
27 позникають вони, а Ти будеш стояти… І всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, — і минуться вони…
28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закінчаться!
29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!”