1 На закінчення. Псалом Давида.
Боже, моєї хвали не обійди мовчанням.
2 Адже уста грішника й уста обманця розкрилися на мене, вони заговорили проти мене підступним язиком
3 і оточили мене ненависними словами, без причини вели боротьбу зі мною.
4 Замість того, щоб любити мене, нападали на мене, а я — молився.
5 Вони віддали мені злом за добро, і ненавистю — за мою любов.
6 Постав же над ним грішника, і нехай диявол стане праворуч від нього!
7 Коли він буде судитися, нехай вийде осудженим, а його молитва нехай стане гріхом.
8 Хай укоротяться його дні, а служіння його нехай забере інший.
9 Хай його сини стануть сиротами, а його дружина — вдовою.
10 Хай сини його, тиняючись, блукають і жебракують, хай будуть викинені зі своїх домів.
11 Нехай лихвар витягне з нього все, що він має, хай чужинці розграбують плоди праці його.
12 Хай не буде в нього захисника, хай не буде того, хто змилосердився би над його сиротами.
13 Діти його хай будуть приречені на вигублення, — в одному поколінні нехай пропаде його ім’я.
14 Нехай згадається перед Господом беззаконня його батьків, і гріх його матері хай не буде стертий.
15 Хай будуть вони постійно перед Господом, і нехай зникне пам’ять про них із землі.
16 За те, що не пам’ятав він чинити милосердя, а переслідував до смерті бідну, вбогу, зранену серцем людину.
17 Він полюбив прокляття, — тож вони зійдуть на нього. Не бажав благословення, — тож воно і віддалиться від нього.
18 Він одягнувся в прокляття, наче в одяг, тож просочилося воно в його нутро, як вода, у його кості, — як олія.
19 Нехай буде воно йому, як плащ, в який одягається, і як пояс, яким постійно підперізується.
20 Ось так перед Господом виглядає справа тих, які неправедно оскаржують мене і наговорюють зло на мою душу.
21 А Ти, Господи, Владико, вчини наді мною милосердя задля Твого Імені, бо добре Твоє милосердя.
22 Спаси мене, адже я бідний і вбогий, — і в мене стривожилося серце моє.
23 Я поник, як зникаюча тінь, мене струсили, як сарану.
24 Мої коліна ослабли від посту, а моє тіло змарніло від браку олії.
25 Тож я став для них посміховиськом: бачили мене і похитували своїми головами.
26 Допоможи мені, Господи, Боже мій, вирятуй мене за Своїм милосердям!
27 Хай дізнаються, що це Твоя рука, що Ти, Господи, зробив це.
28 Вони проклинатимуть, а Ти будеш благословляти. Хай осоромляться ті, які повстають проти мене, а Твій раб радітиме.
29 Щоби вкрилися ганьбою ті, котрі зводять на мене наклепи, хай накриються своїм соромом, наче подвійним одягом.
30 Вельми прославлятиму Господа своїми устами, величатиму Його між багатьма,
31 бо Він став по правиці нещасного, щоб врятувати від тих, які насідають на мою душу.
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Боже слави моєї, не будь мовчазливий,
2 бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною!
3 І вони оточили мене словами ненависти, і без причини на мене воюють,
4 обмовляють мене за любов мою, а я — молюся за них ,
5 вони віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою!
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане!
7 Як буде судитись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Нехай дні його будуть короткі, хай інший маєток його забере!
9 Бодай діти його стали сиротами, а жінка його — удовою!
10 І хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю!
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости!
13 Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім’я їхнє!
14 Беззаконня батьків його хай пам’ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам’ять, —
16 ворог бо не пам’ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її!
17 Полюбив він прокляття, — бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благословення, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива!
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться!
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло!
21 А Ти, Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!..
23 Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день , немов сарана — я відкинений!
24 Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи,
25 і я став для них за посміховище, коли бачать мене, — головою своєю хитають…
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив!
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме!
29 Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду,
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих, хто осуджує душу його!