1 На закінчення. Пісня для синів Корея — на повчання.
2 Боже, ми своїми вухами почули, наші батьки розповіли нам про справу, яку Ти здійснив у їхні дні, у давні дні.
3 Твоя рука вигубила народи: їх Ти поселив, а народи Ти розгромив і вигнав їх.
4 Адже не своїм мечем вони набули в спадок землю, не їхня рука врятувала їх, але Твоя правиця, Твоя сила, сяйво Твого обличчя, — бо Ти їх уподобав.
5 Саме Ти є моїм царем і моїм Богом, що проголошуєш спасіння Якову.
6 З Твоєю допомогою ми поборемо наших ворогів, Твоїм Іменем матимемо за ніщо тих, які повстають проти нас.
7 Адже я не покладаюся на свій лук, і мій меч мене не врятує.
8 Бо Ти нас врятував від наших гнобителів; Ти засоромив тих, які нас ненавиділи.
9 Тож будемо Богом хвалитися весь день, Твоїм Іменем будемо висловлювати хвалу повік.
(Музична пауза).10 Та тепер Ти відкинув нас і засоромив, не будеш іти з нашим військом.
11 Ти довів нас до втечі перед нашими ворогами, а наші ненависники захопили собі наше майно.
12 Наче овець, Ти віддав нас на поталу, розсіяв нас між народами.
13 За безцінь віддав Ти Свій народ, — небагато Ти отримав, коли їх виміняв.
14 Ти виставив нас на глузування перед нашими сусідами, на наругу й посміховисько тим, які оточують нас.
15 Ти зробив так, що ми стали притчею між народами, щоб між народами кивали на нас головами.
16 Увесь день моя ганьба переді мною, і соромом покрилося моє обличчя
17 від голосу того, хто поносить і пліткує, від обличчя ворога і гонителя.
18 Усе це прийшло на нас, та ми Тебе не забули і не порушили Твого завіту.
19 Наше серце не відступило назад, і Ти допустив, щоб наші стежки звернули з Твоєї дороги.
20 Адже Ти нас упокорив на місці, де нам чинили зло, і нас покрила тінь смерті.
21 Якщо би ми забули Ім’я нашого Бога і почали здіймати наші руки до чужого бога,
22 то хіба Бог цього не дослідить? Адже Він знає таємниці серця.
23 Тож за Тебе вбивають нас щодня, нас вважають за овець, призначених на заріз.
24 Устань, чому спиш, Господи? Підіймись, не відкинь назавжди!
25 Чому відвертаєш Своє обличчя, не пам’ятаєш про нашу убогість і наше поневолення?
26 Адже нашу душу втоптали в порох, наше нутро прилипло до землі.
27 Устань, Господи, допоможи нам, визволи нас — задля Свого Імені!
1 Для дириґента хору. Синів Кореєвих. Псалом навчальний.
2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх:
3 Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив!
4 Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, — а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав!
5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова:
6 Тобою поб’ємо своїх ворогів, Ім’ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,
7 бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені,
8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш!
9 Ми хвалимось Богом щодня, і повіки Ім’я Твоє славимо, — Села , —
10 та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:
11 Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток …
12 Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,
13 Ти за безцінь продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!
14 Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,
15 Ти нас учинив за прислів’я поганам, і головою хитають народи на нас…
16 Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,—
17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника…
18 Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,
19 не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!
20 Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню, —
21 чи й тоді ми забули Ім’я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?
22 Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,—
23 що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних…
24 Прокинься ж, — для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, — не кидай назавжди!
25 Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?
26 Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі…
27 Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!