1 Пісня-псалом синів Корея. На закінчення. У відповідь про маелет. Повчання Емана-ізраїльтянина.
2 Господи, Боже мого спасіння! Вдень і вночі я волав перед Тобою.
3 Нехай дійде до Тебе молитва моя; прихили Своє вухо до мого благання, Господи.
4 Адже моя душа сповнена горя, і моє життя наблизилося до аду.
5 Я віднесений до числа тих, які сходять до ями, я став немов безпомічна людина, вільний серед мертвих,
6 немов покинуті смертельно поранені, які лежать у гробах, котрих Ти більше не згадуєш, — вони відпали від Твоєї руки.
7 Мене вкинули до преглибокого рову — у темряву, серед тіні смерті.
8 Наді мною тяжів Твій гнів, Ти навів на мене всі Свої буруни.
(Музична пауза).9 Ти віддалив від мене моїх знайомих, вони гидують мною; мене ув’язнено, і я не виходив.
10 Мій зір ослаб від злиднів. Увесь день я кликав до Тебе, Господи, простягав до Тебе свої руки.
11 Хіба Ти творитимеш чудеса для мертвих? Хіба лікарі підіймуть їх, і вони будуть прославляти Тебе?
12 Чи хтось у гробі розповідатиме про Твоє милосердя і в знищенні — про Твою правду?
13 Хіба в темряві знатимуть про Твої дивовижні діла, і в забутій землі — про Твою праведність?
14 Я ж, Господи, закликав до Тебе, і вранці моя молитва найпершою полине до Тебе.
15 Господи, чому відкидаєш мою душу, відвертаєш від мене обличчя Своє?
16 Я — нещасний, я в біді від моєї молодості: я був звеличений, понижений, пройшов через великі труднощі.
17 На мене найшов Твій гнів, і Твої страхи потрясли мною.
18 Вони оточили мене — увесь день, наче вода, і разом тримали мене в облозі.
19 Ти віддалив від мене друга та ближнього і моїх знайомих через страждання.
1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На “Махалат леаннот”. Пісня навчальна Гемана езрахеянина.
2 Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:
3 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,
4 душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!
5 Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий…
6 Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки…
7 Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.
8 На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене… Села .
9 Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них… Я замкнений і не виходжу,
10 стемніло з біди моє око… Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!..
11 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села .
12 Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні ?
13 Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття — справедливість Твоя?
14 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує…
15 Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
16 Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став…
17 Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене, —
18 вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають…
19 друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої — як та темрява!..