1 Пісня пісень, яка складена Соломоном. 2 Нехай мене поцілує поцілунком своїх уст, бо твої груди кращі за вино, 3 і запашність твого мира понад усі аромати, твоє ім’я — пролите миро. Через це дівчата тебе полюбили, 4 притягнули тебе, — ми побіжимо за тобою за запахом твого мира. Цар мене привів до своєї світлиці. Давай будемо радіти і веселитися тобою, полюбимо твої груди понад вино. Праведність тебе полюбила.
5 Я — чорнява і красива, дочки Єрусалима, як і поселення Кидару, як кожухи Соломона. 6 Не дивіться на мене, що я — смаглява, бо сонце до мене поставилося з погордою. Сини моєї матері сперечалися зі мною, вони мене поставили сторожкою у виноградниках, а свого виноградника я не оберегла. 7 Сповісти мені, ти, кого полюбила моя душа, де пасеш, де спочиваєш у полудень, щоб я не стала, як та, котра покривається наміткою біля стад твоїх друзів.
8 Якщо себе не знаєш, красуне між жінками, ти вирушай по слідах отар і паси твоїх козенят біля поселень пастухів. 9 Моя подруго, я тебе вподібнив до мого коня, який в колісницях фараона. 10 Які гарні твої щоки, — немов горлиці, а твоя шия, як намисто. 11 Зробимо для тебе золоті фігурки зі срібними цятками.
12 Поки цар за своїм столом, мій нард видав свій запах. 13 Мій коханий для мене — в’язанка стакту, він умостився між моїми грудьми. 14 Мій коханий для мене — кіпрійське гроно у виноградниках Енґадда.
15 Ось ти красива, моя подруго, ось ти вродлива, твої очі голубині.
16 Ось ти красивий, мій коханий, і красень. Біля нашого ліжка — тінь, 17 балки наших домів кедрові, наша стеля — з кипарису.
1 Соломонова Пісня над піс-нями.
Туга молодої за своїм молодим
2 “Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, — бо ліпші кохання твої від вина!
3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, — ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші , — поправді кохають тебе!
5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кедарські , мов занавіси Соломонові!
6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бо ж сонце мене опалило, — сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!”…
7 “Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі ? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?”
8 “Якщо ти не знаєш цього , вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої”.
Взаємне оспівування краси
9 “Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя — між разками намиста!
11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!”
12 “Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
13 Мій коханий для мене — мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
14 Мій коханий для мене — мов кипрове гроно в ен‑ґедських садах‑виноградах!”
15 “Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!”
16 “Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зелень!
17 Бруси наших домів — то кедрини, стелі в нас — кипариси!”