1 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Увійди до фараона, бо Я зробив непоступливим його серце і серце його рабів, щоб і надалі відбувалися ці ознаки для них. 2 Щоб ви донесли до вух ваших дітей і до дітей ваших дітей, як Я насміявся з єгиптян, та про Мої ознаки, які Я вчинив серед них. І ви будете знати, що Я — Господь. 3 Тож Мойсей та Аарон увійшли до фараона й сказали йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Доки не бажатимеш вшанувати Мене? Відпусти Мій народ, щоб поклонився Мені. 4 Якщо ж не забажаєш відпустити Мого народу, то ось Я в цю пору завтра наведу велику сарану на весь твій край. 5 І вона вкриє поверхню землі, так що не зможеш побачити землю, і поз’їдає всі рештки того, що вціліло у вас після граду, і об’їдене буде кожне дерево, яке росте у вас на землі. 6 Вона наповнить твої будинки і будинки твоєї прислуги, — усі будинки в усій Єгипетській землі. Такого ще ніколи не бачили ні твої батьки, ні їхні прадіди, з дня, відколи існують на землі, аж донині! І, повернувшись, Мойсей вийшов від фараона. 7 А слуги фараона кажуть йому: Доки він буде для нас колючкою? Відпусти людей, хай поклоняться Господу, своєму Богові! Чи ти не бажаєш усвідомити, що Єгипет знищений? 8 І повернули Мойсея та Аарона до фараона, і той сказав їм: Підіть поклоніться Господу, вашому Богові. Хто? Хто ті, які підуть? 9 А Мойсей каже: Ми підемо з дітьми і старцями, із синами і дочками, з вівцями і нашою худобою. Адже це — свято для Господа, нашого Бога. 10 А той відповів їм: Нехай Господь буде так з вами, як я відпускаю вас з вашим майном! Дивіться, у вас — злі наміри! 11 Так не буде ! Хай підуть лише чоловіки і поклоняться Богові. Адже ви самі цього домагаєтеся! І їх вигнали з-перед обличчя фараона. 12 Тоді Господь сказав Мойсеєві: Простягни руку на Єгипетську землю, і нехай налетить на землю сарана, і нехай поїсть усю рослинність землі й усі плоди дерев, які залишилися після граду. 13 І підняв Мойсей посох до неба, і Господь навів на землю південний вітер, — він дув весь той день і всю ніч. Настав ранок, і південний вітер нагнав сарану. 14 Він наніс її на всю Єгипетську землю, — в дуже великій кількості вона осіла на всіх Єгипетських землях. Ні до цього часу не було такої сарани і після цього такої не буде. 15 Вона покрила земну поверхню, і земля була знищена. І вона поїла всю рослинність землі й усі плоди на деревах, які залишилися після граду. Не зосталося жодної зелені на деревах і на жодній рослині на рівнині в усій Єгипетській землі. 16 І фараон з поспіхом покликав Мойсея та Аарона, кажучи: Згрішив я перед Господом, вашим Богом, і проти вас. 17 Отже, ще й сьогодні простіть мій гріх і помоліться Господу, вашому Богові, нехай забере цю смерть від мене. 18 Мойсей вийшов від фараона і помолився Богові. 19 І Господь змінив сильний вітер на західний, і підняв сарану, і кинув її в Червоне море, і не залишилося жодної сарани в усій Єгипетській землі. 20 Та Господь зробив непоступливим серце фараона, і синів Ізраїля той не відпустив. 21 Тоді Господь сказав Мойсеєві: Простягни руку до неба, і нехай настане темрява в Єгипетській землі — відчутна темрява. 22 І Мойсей простягнув руку до неба, — і три дні була темрява: чорні хмари й буря на всій Єгипетській землі. 23 І три дні ніхто не бачив свого брата, і ніхто не вставав зі свого ліжка. А всі сини Ізраїля повсюди, де б вони не перебували, мали світло. 24 І фараон закликав Мойсея та Аарона, і каже: Ідіть, поклоніться Господу, Богові вашому! Тільки овець і худобу залишіть. А ваше майно нехай іде з вами. 25 Та Мойсей сказав: Але ти нам маєш дати тварин на жертви і всепалення, котрі принесемо Господу, Богові нашому. 26 І наша худоба піде з нами, — тож не залишимо й копита. Адже з них візьмемо для служіння Господу, Богові нашому. Ми ж не знаємо, яким чином будемо поклонятися Господу, Богові нашому, перш ніж прийдемо туди. 27 Та непоступливим зробив Господь серце фараона, і той не забажав їх відпустити. 28 І каже фараон: Іди від мене! Стережися! Щоб ти більше не намагався побачити моє обличчя, бо в той день, коли з’явишся переді мною, — помреш! 29 А Мойсей відповідає: Ти вірно сказав. Більше не з’явлюся перед твоїм обличчям.
1 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Увійди до фараона, бо Я зробив непоступливим його серце і серце його рабів, щоб і надалі відбувалися ці ознаки для них. 2 Щоб ви донесли до вух ваших дітей і до дітей ваших дітей, як Я насміявся з єгиптян, та про Мої ознаки, які Я вчинив серед них. І ви будете знати, що Я — Господь. 3 Тож Мойсей та Аарон увійшли до фараона й сказали йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Доки не бажатимеш вшанувати Мене? Відпусти Мій народ, щоб поклонився Мені. 4 Якщо ж не забажаєш відпустити Мого народу, то ось Я в цю пору завтра наведу велику сарану на весь твій край. 5 І вона вкриє поверхню землі, так що не зможеш побачити землю, і поз’їдає всі рештки того, що вціліло у вас після граду, і об’їдене буде кожне дерево, яке росте у вас на землі. 6 Вона наповнить твої будинки і будинки твоєї прислуги, — усі будинки в усій Єгипетській землі. Такого ще ніколи не бачили ні твої батьки, ні їхні прадіди, з дня, відколи існують на землі, аж донині! І, повернувшись, Мойсей вийшов від фараона. 7 А слуги фараона кажуть йому: Доки він буде для нас колючкою? Відпусти людей, хай поклоняться Господу, своєму Богові! Чи ти не бажаєш усвідомити, що Єгипет знищений? 8 І повернули Мойсея та Аарона до фараона, і той сказав їм: Підіть поклоніться Господу, вашому Богові. Хто? Хто ті, які підуть? 9 А Мойсей каже: Ми підемо з дітьми і старцями, із синами і дочками, з вівцями і нашою худобою. Адже це — свято для Господа, нашого Бога. 10 А той відповів їм: Нехай Господь буде так з вами, як я відпускаю вас з вашим майном! Дивіться, у вас — злі наміри! 11 Так не буде ! Хай підуть лише чоловіки і поклоняться Богові. Адже ви самі цього домагаєтеся! І їх вигнали з-перед обличчя фараона. 12 Тоді Господь сказав Мойсеєві: Простягни руку на Єгипетську землю, і нехай налетить на землю сарана, і нехай поїсть усю рослинність землі й усі плоди дерев, які залишилися після граду. 13 І підняв Мойсей посох до неба, і Господь навів на землю південний вітер, — він дув весь той день і всю ніч. Настав ранок, і південний вітер нагнав сарану. 14 Він наніс її на всю Єгипетську землю, — в дуже великій кількості вона осіла на всіх Єгипетських землях. Ні до цього часу не було такої сарани і після цього такої не буде. 15 Вона покрила земну поверхню, і земля була знищена. І вона поїла всю рослинність землі й усі плоди на деревах, які залишилися після граду. Не зосталося жодної зелені на деревах і на жодній рослині на рівнині в усій Єгипетській землі. 16 І фараон з поспіхом покликав Мойсея та Аарона, кажучи: Згрішив я перед Господом, вашим Богом, і проти вас. 17 Отже, ще й сьогодні простіть мій гріх і помоліться Господу, вашому Богові, нехай забере цю смерть від мене. 18 Мойсей вийшов від фараона і помолився Богові. 19 І Господь змінив сильний вітер на західний, і підняв сарану, і кинув її в Червоне море, і не залишилося жодної сарани в усій Єгипетській землі. 20 Та Господь зробив непоступливим серце фараона, і синів Ізраїля той не відпустив. 21 Тоді Господь сказав Мойсеєві: Простягни руку до неба, і нехай настане темрява в Єгипетській землі — відчутна темрява. 22 І Мойсей простягнув руку до неба, — і три дні була темрява: чорні хмари й буря на всій Єгипетській землі. 23 І три дні ніхто не бачив свого брата, і ніхто не вставав зі свого ліжка. А всі сини Ізраїля повсюди, де б вони не перебували, мали світло. 24 І фараон закликав Мойсея та Аарона, і каже: Ідіть, поклоніться Господу, Богові вашому! Тільки овець і худобу залишіть. А ваше майно нехай іде з вами. 25 Та Мойсей сказав: Але ти нам маєш дати тварин на жертви і всепалення, котрі принесемо Господу, Богові нашому. 26 І наша худоба піде з нами, — тож не залишимо й копита. Адже з них візьмемо для служіння Господу, Богові нашому. Ми ж не знаємо, яким чином будемо поклонятися Господу, Богові нашому, перш ніж прийдемо туди. 27 Та непоступливим зробив Господь серце фараона, і той не забажав їх відпустити. 28 І каже фараон: Іди від мене! Стережися! Щоб ти більше не намагався побачити моє обличчя, бо в той день, коли з’явишся переді мною, — помреш! 29 А Мойсей відповідає: Ти вірно сказав. Більше не з’явлюся перед твоїм обличчям.