1 І до Йони вдруге було Господнє слово, яке промовляло: 2 Устань, піди у велике місто Ніневію та сповісти в ньому за ранішньою проповіддю, яку Я тобі сказав. 3 І Йона встав, і пішов до Ніневії, — як і сказав Господь. А Ніневія була великим містом для Бога, якихось трьох днів ходи дороги.
4 І Йона почав підходити до міста, як хода одного дня, і проповідував, кажучи: Ще три дні, і Ніневія буде зруйнована! 5 Мужі Ніневії повірили Богові та проголосили піст, і одягнули мішковину — від їхнього малого аж до їхнього великого. 6 І слово наблизилося до царя Ніневії, і він устав зі свого престолу, зняв із себе свій одяг, одягнувся в мішковину і сів на попелі. 7 І проповідувалось, і сказано від царя в Ніневії і від його вельмож, кажучи: Люди, худоба, воли і вівці хай нічого не їдять, не пасуться і не п’ють води!
8 Люди і худоба вдягнулися в мішковину і ревно заголосили до Бога. І відвернулися кожний від своєї поганої дороги та від неправедності, що в їхніх руках, кажучи: 9 Хто знає, чи не розкається Бог? І Він відвернеться від гніву Свого обурення, і не будемо винищені!
10 І Бог побачив їхні діла, що вони відвернулися від їхніх поганих доріг, і Бог розкаявся за зло, яке сказав їм учинити, та не вчинив.
1 І до Йони вдруге було Господнє слово, яке промовляло: 2 Устань, піди у велике місто Ніневію та сповісти в ньому за ранішньою проповіддю, яку Я тобі сказав. 3 І Йона встав, і пішов до Ніневії, — як і сказав Господь. А Ніневія була великим містом для Бога, якихось трьох днів ходи дороги.
4 І Йона почав підходити до міста, як хода одного дня, і проповідував, кажучи: Ще три дні, і Ніневія буде зруйнована! 5 Мужі Ніневії повірили Богові та проголосили піст, і одягнули мішковину — від їхнього малого аж до їхнього великого. 6 І слово наблизилося до царя Ніневії, і він устав зі свого престолу, зняв із себе свій одяг, одягнувся в мішковину і сів на попелі. 7 І проповідувалось, і сказано від царя в Ніневії і від його вельмож, кажучи: Люди, худоба, воли і вівці хай нічого не їдять, не пасуться і не п’ють води!
8 Люди і худоба вдягнулися в мішковину і ревно заголосили до Бога. І відвернулися кожний від своєї поганої дороги та від неправедності, що в їхніх руках, кажучи: 9 Хто знає, чи не розкається Бог? І Він відвернеться від гніву Свого обурення, і не будемо винищені!
10 І Бог побачив їхні діла, що вони відвернулися від їхніх поганих доріг, і Бог розкаявся за зло, яке сказав їм учинити, та не вчинив.