1 На закінчення. Пісня для синів Корея — на повчання.
2 Боже, ми своїми вухами почули, наші батьки розповіли нам про справу, яку Ти здійснив у їхні дні, у давні дні.
3 Твоя рука вигубила народи: їх Ти поселив, а народи Ти розгромив і вигнав їх.
4 Адже не своїм мечем вони набули в спадок землю, не їхня рука врятувала їх, але Твоя правиця, Твоя сила, сяйво Твого обличчя, — бо Ти їх уподобав.
5 Саме Ти є моїм царем і моїм Богом, що проголошуєш спасіння Якову.
6 З Твоєю допомогою ми поборемо наших ворогів, Твоїм Іменем матимемо за ніщо тих, які повстають проти нас.
7 Адже я не покладаюся на свій лук, і мій меч мене не врятує.
8 Бо Ти нас врятував від наших гнобителів; Ти засоромив тих, які нас ненавиділи.
9 Тож будемо Богом хвалитися весь день, Твоїм Іменем будемо висловлювати хвалу повік.
(Музична пауза).
10 Та тепер Ти відкинув нас і засоромив, не будеш іти з нашим військом.
11 Ти довів нас до втечі перед нашими ворогами, а наші ненависники захопили собі наше майно.
12 Наче овець, Ти віддав нас на поталу, розсіяв нас між народами.
13 За безцінь віддав Ти Свій народ, — небагато Ти отримав, коли їх виміняв.
14 Ти виставив нас на глузування перед нашими сусідами, на наругу й посміховисько тим, які оточують нас.
15 Ти зробив так, що ми стали притчею між народами, щоб між народами кивали на нас головами.
16 Увесь день моя ганьба переді мною, і соромом покрилося моє обличчя
17 від голосу того, хто поносить і пліткує, від обличчя ворога і гонителя.
18 Усе це прийшло на нас, та ми Тебе не забули і не порушили Твого завіту.
19 Наше серце не відступило назад, і Ти допустив, щоб наші стежки звернули з Твоєї дороги.
20 Адже Ти нас упокорив на місці, де нам чинили зло, і нас покрила тінь смерті.
21 Якщо би ми забули Ім’я нашого Бога і почали здіймати наші руки до чужого бога,
22 то хіба Бог цього не дослідить? Адже Він знає таємниці серця.
23 Тож за Тебе вбивають нас щодня, нас вважають за овець, призначених на заріз.
24 Устань, чому спиш, Господи? Підіймись, не відкинь назавжди!
25 Чому відвертаєш Своє обличчя, не пам’ятаєш про нашу убогість і наше поневолення?
26 Адже нашу душу втоптали в порох, наше нутро прилипло до землі.
27 Устань, Господи, допоможи нам, визволи нас — задля Свого Імені!
1 На закінчення. Пісня для синів Корея — на повчання.
2 Боже, ми своїми вухами почули, наші батьки розповіли нам про справу, яку Ти здійснив у їхні дні, у давні дні.
3 Твоя рука вигубила народи: їх Ти поселив, а народи Ти розгромив і вигнав їх.
4 Адже не своїм мечем вони набули в спадок землю, не їхня рука врятувала їх, але Твоя правиця, Твоя сила, сяйво Твого обличчя, — бо Ти їх уподобав.
5 Саме Ти є моїм царем і моїм Богом, що проголошуєш спасіння Якову.
6 З Твоєю допомогою ми поборемо наших ворогів, Твоїм Іменем матимемо за ніщо тих, які повстають проти нас.
7 Адже я не покладаюся на свій лук, і мій меч мене не врятує.
8 Бо Ти нас врятував від наших гнобителів; Ти засоромив тих, які нас ненавиділи.
9 Тож будемо Богом хвалитися весь день, Твоїм Іменем будемо висловлювати хвалу повік.
(Музична пауза).
10 Та тепер Ти відкинув нас і засоромив, не будеш іти з нашим військом.
11 Ти довів нас до втечі перед нашими ворогами, а наші ненависники захопили собі наше майно.
12 Наче овець, Ти віддав нас на поталу, розсіяв нас між народами.
13 За безцінь віддав Ти Свій народ, — небагато Ти отримав, коли їх виміняв.
14 Ти виставив нас на глузування перед нашими сусідами, на наругу й посміховисько тим, які оточують нас.
15 Ти зробив так, що ми стали притчею між народами, щоб між народами кивали на нас головами.
16 Увесь день моя ганьба переді мною, і соромом покрилося моє обличчя
17 від голосу того, хто поносить і пліткує, від обличчя ворога і гонителя.
18 Усе це прийшло на нас, та ми Тебе не забули і не порушили Твого завіту.
19 Наше серце не відступило назад, і Ти допустив, щоб наші стежки звернули з Твоєї дороги.
20 Адже Ти нас упокорив на місці, де нам чинили зло, і нас покрила тінь смерті.
21 Якщо би ми забули Ім’я нашого Бога і почали здіймати наші руки до чужого бога,
22 то хіба Бог цього не дослідить? Адже Він знає таємниці серця.
23 Тож за Тебе вбивають нас щодня, нас вважають за овець, призначених на заріз.
24 Устань, чому спиш, Господи? Підіймись, не відкинь назавжди!
25 Чому відвертаєш Своє обличчя, не пам’ятаєш про нашу убогість і наше поневолення?
26 Адже нашу душу втоптали в порох, наше нутро прилипло до землі.
27 Устань, Господи, допоможи нам, визволи нас — задля Свого Імені!