Давидів гріх і кара за нього
2 Сам. 24:1–25.
1 І повстав сатана на Ізраїля, і намовив Давида перелічити Ізраїля.
2 І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: “Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер‑Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, — і я знатиму число їх!”
3 І сказав Йоав: “Нехай Господь додасть до народу Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій царю, раби мого пана? Нащо буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля?”
4 Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьому Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму.
5 І дав Йоав Давидові число переліку народу. І було всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловік, що витягають меча, а Юди — чотири сотні й сімдесят тисяч чоловік, що витягають меча.
6 А Левія та Веніямина він не перерахував серед них, бо царське слово було огидою для Йоава…
7 І було зло в Божих очах на ту річ, — і Він ударив Ізраїля!
8 І сказав Давид до Бога: “Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!”…
9 І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорливця, говорячи:
10 “Іди, і будеш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Господь: Три кари кладу Я на тебе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю тобі”.
11 І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому: “Так сказав Господь: Вибери собі:
12 чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганятиме тебе, чи три дні Господнього меча та моровиці в Краю, і Ангол Господній буде нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну Я Тому, Хто послав мене”…
13 І сказав Давид до Ґада: “Тяжко мені дуже! Нехай же впаду я в руку Господа, бо дуже велике Його милосердя, а в руку людську нехай я не впаду!”…
14 І дав Господь моровицю в Ізраїлі, — і впало з Ізраїля сімдесят тисяч чоловік!
15 І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб знищити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це лихо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: “Забагато тепер! Попусти свою руку!” А Ангол Господній стояв при тоці євусеянина Орнана.
16 І підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був витягнений меч, скерований на Єрусалим. І впав Давид та ті старші, покриті веретами, на обличчя свої…
17 І сказав Давид до Бога: “Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло — я вчинив зло, а ці вівці — що зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб погубити його ”…
18 А Ангол Господній говорив до Ґада, — сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити жертівника для Господа на току євусеянина Орнана.
19 І пішов Давид за словом Ґада, що говорив від Господнього Імені.
20 І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, поховалися. А Орнан молотив пшеницю.
21 І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, — і вийшов із току, і поклонився Давидові обличчям до землі.
22 І сказав Давид до Орнана: “Дай же мені місце цього току, і я збудую на ньому жертівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги , — і буде стримана моровиця від народу”.
23 І сказав Орнан до Давида: “Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в очах його. Дивися, — я даю цю худобу на цілопалення, а молотарки — на дрова, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю!”
24 І сказав цар Давид до Орнана: “Ні, бо купуючи, куплю за срібло повної ваги , бо не піднесу твого в жертві для Господа, і не спалю цілопалення дармо!”
25 І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень шеклів.
26 І збудував там Давид жертівника для Господа, і приніс цілопалення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому огнем із небес на жертівник цілопалення.
27 І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до піхов його.
28 Того часу, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току євусеянина Орнана, то приносив там жертву.
29 А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та жертівник цілопалення були того часу на пагірку в Ґів’оні.
30 Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настрашився меча Господнього Ангола.