Діти Божі й дияволові
1 Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав.
2 Улюблені, — ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з’явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є.
3 І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само , як чистий і Він.
4 Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх — то беззаконня.
5 І ви знаєте, що Він був з’явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема.
6 Кожен, хто в Нім пробуває, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його.
7 Діточки, — хай ніхто вас не зводить! Хто чинить правду, той праведний, як праведний Він!
8 Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. Тому‑то з’явився Син Божий, щоб знищити справи диявола.
9 Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога народжений він.
Любім один одного
10 Цим пізнаються діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить!
11 Бо це та звістка, яку від початку ви чули, — щоб любили один одного,
12 не так, як той Каїн, що був від лукавого, і брата свого забив. А за що він забив його? Бо лукаві були його вчинки, а брата його — праведні.
13 Не дивуйтеся, браття мої, коли світ вас ненавидить!
14 Ми знаємо, що ми перейшли від смерти в життя, бо любимо братів. А хто брата не любить, пробуває той у смерті.
15 Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб. А ви знаєте, що жаден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б.
16 Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів!
17 А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?
18 Діточки, — любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!
19 Із цього довідуємось, що ми з правди, і впокорюєм наші серця перед Ним,
20 бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та відає все!
21 Улюблені, — коли не винуватить нас серце, то маємо відвагу до Бога,
22 і чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього.
23 І оце Його заповідь, щоб ми вірували в Ім’я Сина Його — Ісуса Христа, і щоб любили один одного, як Він нам заповідь дав!
24 А хто Його заповіді береже, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнаємо це з того Духа, що Він нам Його дав.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)