Давидова старість
1 А Давид постарів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому тепло.
2 І сказали йому його раби: “Нехай пошукають для пана царя молоду дівчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за доглядачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде тепло панові цареві!”
3 І шукали дівчину вродливу по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммітку Авішаґ, і привели її до царя.
4 А та дівчина була дуже вродлива. І була вона цареві доглядачкою, і прислуговувала йому, та цар не пізнав її.
Помазання Соломона на царство
5 А Адонія, син Хаґґітин, бундючився та говорив: “Я буду царювати!” І справив він собі повоза та верхівців, та п’ятдесят чоловік бігунів перед собою.
6 А батько його ніколи його не засмучував, щоб сказати: “Чому ти так робиш?” А він також був дуже вродливий, і мати народила його по Авесаломі.
7 І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зі священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії.
8 А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Натан, і Шім’ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.
9 І приніс Адонія в жертву худоби дрібної, та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен‑Роґелі, і закликав усіх братів своїх, царських синів, та всіх Юдиних мужів, царських слуг.
10 А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покликав.
11 І сказав Натан до Вірсавії, Соломонової матері, говорячи: “Чи ти не чула, що зацарював Адонія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те ?
12 А тепер іди, я тобі пораджу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломона!
13 Іди, і ввійдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій царю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломон буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому ж зацарював Адонія?
14 Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду за тобою, і потверджу слова твої”.
15 І ввійшла Вірсавія до царя в кімнату, — а цар був дуже старий, і шунаммітка Авішаґ послуговувала цареві.
16 І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: “Що тобі?”
17 І вона сказала йому: “Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломон, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.
18 А тепер ось зацарював Адонія, а ти, пане мій царю, не знаєш про те …
19 І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібної, і покликав усіх царських синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя війська, а раба твого Соломона не покликав.
20 А ти, пане мій царю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.
21 Інакше станеться, як спочине пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломон винними”.
22 І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Натан.
23 І донесли цареві, говорячи: “Ось пророк Натан!” І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі.
24 І сказав Натан: “Пане мій царю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?
25 Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібної. І він покликав усіх царських синів, і провідників війська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п’ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адонія!
26 А мене — я раб твій! — і священика Садока, і Бенаю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покликав.
27 Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідомив раба свого, хто буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?”
28 А цар Давид відповів та й сказав: “Покличте мені Вірсавію!” І прийшла вона перед царське обличчя, і стала перед царем.
29 І присягнув цар та й сказав: “Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, —
30 як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломон буде царювати по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю цього дня!”
31 І вклонилася Вірсавія обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: “Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!”
32 І сказав цар Давид: “Покличте мені священика Садока, і пророка Натана та Бенаю, сина Єгоядиного”. І поприходили вони перед цареве обличчя.
33 І сказав цар до них: “Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою мулицю, і зведіть його до Ґіхону.
34 А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурміть у сурму та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!
35 Потім підете за ним, а він увійде та й сяде на моєму троні, і він буде царювати замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою”.
36 І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: “Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!
37 Як був Господь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звеличить трон його над трона пана мого, царя Давида!”
38 І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели його до Ґіхону.
39 І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурмили в сурму, та й кричав увесь народ: “Нехай живе цар Соломон!”
40 І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопілках та радів великою радістю, аж земля розпадалася від їхнього голосу!
Замішання прихильників Адонії
41 І почув це Адонія та всі покликані, що були з ним, а вони тільки що скінчили їсти. І почув Йоав голос сурми та й сказав: “Що це за крик та гамір у місті?”
42 Ще він говорив, аж ось приходить Йонатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: “Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!”
43 І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: “Таж пан наш, цар Давид, настановив на царя Соломона!
44 І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську мулицю.
45 І помазали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повиходили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.
46 І Соломон уже засів на троні царства.
47 І також посходилися царські слуги, щоб поблагословити нашого пана, царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім’я славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого! І вклонився цар на ложі своїм .
48 І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидячого на моїм троні, а мої очі те бачать!”
49 І затремтіли, і повставали всі покликані, що були з Адонією, і пішли кожен на дорогу свою…
50 А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопився за роги жертівника.
51 І донесено Соломонові, кажучи: “Ось Адонія злякався царя Соломона, й ось він схопився за роги жертівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне мені, що не вб’є свого раба мечем!”
52 І сказав Соломон: “Якщо він буде мужем чесним, ані волосина його не впаде на землю! А якщо знайдеться в ньому зло, то помре”.
53 І послав цар Соломон, і відвели його від жертівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: “Іди до свого дому!”
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)