Пророк Ілля
1 І сказав тішб’янин Ілля, з ґілеадських мешканців, до Ахава: “Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, — цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом!”
2 І було до нього слово Господнє, говорячи:
3 “Іди звідси, й обернешся собі на схід, і сховаєшся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.
4 І станеться, — будеш ти пити з потоку, а крукам наказав Я годувати тебе там”.
5 І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, і осівся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.
6 А круки приносили йому хліба та м’яса вранці, і хліба та м’яса ввечері, а з потоку він пив.
7 І сталося на кінці днів, і висох потік, бо в краю не було дощу.
8 І було Господнє слово до нього, говорячи:
9 “Устань, іди до Сарепти сидонської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе”.
10 І він устав та й пішов до Сарепти. І прибув він до входу міста, аж ось там збирає дрова одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: “Візьми мені трохи води до посудини, і я нап’юся”.
11 І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: “Візьми мені й шматок хліба в свою руку!”
12 А та відказала: “Як живий Господь, Бог твій, — не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті. А оце я назбираю два полінця дров, і піду, і приготовлю це собі та синові своєму. І з’їмо ми, — та й помремо”…
13 І сказав до неї Ілля: “Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім.
14 Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі”.
15 І пішла вона, і зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, —
16 “дзбанок муки не скінчився, і не забракло в горняті олії”, за словом Господа, що говорив через Іллю.
17 І сталося по тих пригодах, — заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка, аж духу не позосталося в ньому.
18 І сказала вона до Іллі: “Що тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!”…
19 І сказав він до неї: “Дай мені сина свого!” І він узяв його з лоня її, і виніс його в горницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку.
20 І кликнув він до Господа, й сказав: “Господи, Боже мій, чи й цій удові, що я в неї мешкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?”
21 І витягся він тричі над дитиною, і кликав до Господа та казав: “Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї!”
22 І вислухав Господь голоса Іллі, і вернулася душа дитини в неї, — і вона ожила…
23 І взяв Ілля дитину, і зніс її з горниці додолу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: “Дивися, — твій син живий!”
24 І сказала та жінка до Іллі: “Тепер‑то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх — правда!”
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)