Давидів заповіт для Соломона
1 І наблизилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:
2 “Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцний та станеш мужем.
3 І будеш ти стерегти накази Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти постанови Його, заповіді Його, та устави Його й свідчення Його, як писано в Мойсеєвім Законі, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся,
4 щоб виповнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу нікому від тебе на троні Ізраїлевім!
5 А також ти знаєш, що зробив мені Йоав, син Церуїн, що зробив він двом провідникам Ізраїлевих військ, — Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і поплямив воєнною кров’ю свого пояса, що на стегнах його, та сандалі свої, що на ногах його.
6 І ти зробиш за своєю мудрістю, і не даси знизитися сивині його мирно до шеолу.
7 А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до мене, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.
8 А ось з тобою Шім’ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокляв був мене гострим прокляттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йордану стрінути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб’ю тебе мечем!
9 А тепер не прощай йому, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що зробити йому, — і ти сивину його зведеш у крові до шеолу”.
10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похований у Давидовім Місті.
11 А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.
12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царювання було дуже міцне.
Вигублення Соломонових ворогів
13 І прийшов Адонія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: “Чи прихід твій — з миром?” І він відказав: “З миром”.
14 І сказав: “Справа в мене до тебе”. А вона відказала: “Говори!”
15 І він сказав: “Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і досталось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.
16 А тепер одне бажання жадаю я від тебе: Не відмовляй мені!” А вона сказала йому: “Говори!”
17 І він сказав: “Скажи цареві Соломонові, — бо він не відмовить тобі, — щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку”.
18 І сказала Вірсавія: “Добре, — я скажу про тебе цареві”.
19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по правиці його.
20 І сказала вона: “Одне мале жадання бажаю я від тебе, — не відмов мені”. І сказав їй цар: “Жадай, мати моя, бо я не відмовлю тобі”.
21 І сказала вона: “Нехай шунаммітка Авішаґ буде дана братові твоєму Адонії за жінку”.
22 І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: “І нащо ти просиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, старший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина!”…
23 І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: “Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово…
24 А тепер, — як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, — сьогодні буде вбитий Адонія!”
25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, — і він уразив його, і той помер…
26 А священикові Евіятарові цар сказав: “Іди до Анатоту на поля свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб’ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько”.
27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб виповнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло на дім Іліїв.
28 А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопився за роги жертівника…
29 І донесено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: “Іди, — урази його!”
30 І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: “Так сказав цар: Вийди!” А той відказав: “Ні, я тут помру!” І передав Беная цареві це слово, говорячи: “Так сказав Йоав, і так відповів мені”.
31 І сказав йому цар: “Зроби, як я говорив, і врази його. І поховаєш його, і здіймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.
32 І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він уразив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мечем, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника Юдиного війська.
33 І нехай звернеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки”.
34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вразив його, та й убив його. І був він похований у своїм домі в пустині.
35 А цар, замість нього, настановив над військом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.
36 І послав цар, і покликав Шім’ї та й сказав йому: “Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не вийдеш звідти ані сюди, ані туди.
37 І буде того дня, як ти вийдеш і перейдеш поток Кедрон, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!”
38 І сказав Шім’ї до царя: “Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій”. І сидів Шім’ї в Єрусалимі багато днів.
39 І сталося в кінці трьох років, і втекли двоє рабів Шім’ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І донесли Шім’ї, говорячи: “Ось раби твої в Ґаті!”
40 І встав Шім’ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім’ї, і привів своїх рабів з Ґату.
41 А Соломонові донесено, що Шім’ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.
42 І послав цар, і покликав Шім’ї та й сказав до нього: “Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти вийдеш і підеш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.
43 І чому ти не додержувався Господньої присяги та наказа, що я наказав був тобі?”
44 І сказав цар до Шім’ї: “Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.
45 А цар Соломон — благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки”.
46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вразив його, — і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)