Давид побиває Ґоліята
1 І зібрали филистимляни свої війська на війну. І зібралися вони до Сохо, що Юдине, і таборували між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі.
2 І зібралися Саул та ізраїльтяни, і таборували в долині Елі, і вставилися до бою проти филистимлян.
3 І стояли филистимляни на горі з того боку , а Ізраїль стояв на горі з цього боку , а поміж ними долина.
4 І вийшов із филистимських таборів одноборець, ім’я йому Ґоліят із Ґату. Високий був — шість ліктів і п’ядь.
5 А на голові його — мідяний шолом, і він одягнений був у панцера з луски; а вага того панцера — п’ять тисяч шеклів міді.
6 А на ногах його — мідяні наголінники, а за плечима його — мідяний спис.
7 А держак списа його — як ткацький вал, а вістря спису його — шістсот шеклів заліза. А перед ним ходив щитоноша.
8 І став він, і кликнув до Ізраїлевих полків, та й сказав до них: “Чого ви вийшли ставати до бою? Чи ж я не филистимлянин, а ви не раби Саулові? Оберіть собі кого, і нехай він зійде до мене.
9 Якщо він зможе воювати зо мною, і вб’є мене, то ми станемо вам за рабів. А якщо я переможу його, і вб’ю його, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам”.
10 І сказав филистимлянин: “Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки. Дайте мені чоловіка, і будемо битися вдвох”.
11 І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филистимлянина, — і вони перестрашилися та сильно налякалися.
12 А Давид — син того мужа ефратянина, з Юдиного Віфлеєму, а ім’я йому Єссей, що мав восьмеро синів. І цей чоловік за Саулових днів був старий, увійшов у літа.
13 І пішли троє найстарших Єссеєвих синів, пішли за Саулом на війну. А імена трьох синів його, що пішли на війну: перворідний Еліяв, а другий його — Авінадав, а третій — Шамма.
14 А Давид — він найменший, а три найстарші пішли за Саулом.
15 А Давид ходив до Саула, та вертався пасти отару свого батька в Віфлеємі.
16 А той филистимлянин підходив ранком та ввечері, і виступав сорок день.
17 І сказав Єссей до сина свого Давида: “Візьми‑но для братів своїх ефу цього праженого зерна, і десять цих хлібів, та й віднеси скоренько до табору до своїх братів.
18 А цих десять кусків сиру віднесеш для тисячника, і розізнаєш про поводження братів своїх, і вивідай про їхні потреби”.
19 А Саул і вони, та всі ізраїльтяни були в долині Елі, — воювали з филистимлянами.
20 І встав Давид рано‑вранці, і полишив отару свою на сторожа; і взяв та й пішов, як наказав йому Єссей. І ввійшов він до обозу, а військо виходило до бойового строю, і підняли вони окрик у бою.
21 І вишикувалися Ізраїль та Филистимлянин лава проти лави.
22 І Давид позоставив свою ношу в сторожа речей, та й побіг до полку. І ввійшов він, і запитав своїх братів про поводження.
23 А коли він розмовляв із ними, аж ось виходить із филистимських полків одноборець, филистимлянин Ґоліят ім’я йому, із Ґату. І промовляв він ті самі слова, а Давид почув.
24 А всі ізраїльтяни, коли бачили того чоловіка, то втікали перед ним та дуже лякалися.
25 І говорив Ізраїльтянин: “Чи бачите ви цього чоловіка, що виходить? А виходить він, щоб зневажати Ізраїля. І буде, — того чоловіка, що вб’є його, збагатить його цар великим багатством, і дочку свою віддасть йому, а дім його батька зробить вільним в Ізраїлі”.
26 І спитався Давид тих людей, хто стояв з ним, говорячи: “Що буде зроблене тому, хто вб’є цього филистимлянина й здійме образу з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний филистимлянин, що так зневажає полки Живого Бога?”
27 А народ сказав йому те саме слово, говорячи: “Отак буде зроблено чоловікові, хто вб’є його”.
28 І почув Еліяв, його найстарший брат, як він говорив до людей. І запалився Еліявів гнів на Давида, і він сказав: “Чого то зійшов ти? І на кого ти позоставив трохи тієї отари в пустині? Я знаю зарозумілість твою та порожнечу твого серця, бо ти зійшов, щоб подивитися на війну!”
29 А Давид відказав: “Та що я зробив тепер? Чи не на наказ батька ?”
30 І він відвернувся від нього до іншого, і запитував про те саме. А народ відповів йому те саме, як перше.
31 І були почуті слова ті, що говорив Давид, і донесли їх Саулові, і він покликав його.
32 І сказав Давид до Саула: “Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій піде, і буде битися з отим филистимлянином”.
33 І сказав Саул до Давида: “Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти малий, а він вояк від своєї молодости”.
34 І сказав Давид до Саула: “Твій раб був пастухом свого батька при отарі, і приходив лев, а також — ведмідь, та й тягнув штуку дрібної худоби зі стада,
35 а я виходив за ним, і побивав його, і виривав те з пащі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за його гриву, та й побивав його.
36 І лева, і ведмедя побивав твій раб. І цей необрізаний филистимлянин буде, як один із них, бо він зневажив полки Живого Бога!”
37 І сказав Давид: “Господь, що врятував мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филистимлянина”. І сказав Саул: “Іди, і нехай Господь буде з тобою!”
38 І зодягнув Саул Давида в свою одіж, і дав мідяного шолома на його голову, і надів на нього панцера.
39 І прип’яв Давид меча його на одежу свою, та й силкувався йти, бо він не звик був до того . І сказав Давид до Саула: “Не можу в цьому ходити, бо я не звик!” І поскидав Давид їх із себе.
40 І взяв він кия свого в свою руку, і вибрав собі п’ять вигладжених камінців із потоку, і поклав їх у пастушу торбу, яку мав, та в торбину, а його праща — у руці його. І він пішов до филистимлянина.
41 А филистимлянин підходив усе ближче до Давида, і чоловік ніс щита перед ним.
42 І подивився филистимлянин, та й побачив Давида, — і злегковажив його, бо той був ще хлопець, рум’яний юнак стрункої постави.
43 І сказав филистимлянин до Давида: “Чи я пес, що ти вийшов на мене з києм?” І филистимлянин прокляв Давида своїми богами.
44 І сказав филистимлянин до Давида: “Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам птаству небесному та звірині польовій”.
45 І сказав Давид до филистимлянина: “Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім’я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив.
46 Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку, — і я поб’ю тебе, і відітну голову твою з тебе, і дня цього я дам падло филистимського табору птаству небесному та земній звірині. І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів!
47 І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мечем та списом, — бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку”.
48 І сталося, коли филистимлянин устав і пішов, і зблизився до Давида, то Давид поспішив і побіг до лави навпроти филистимлянина.
49 І простяг Давид руку свою до торби, і взяв звідти каменя, та й кинув із пращі , — і вдарив филистимлянина в чоло його. І той камінь втявся йому в чоло, — і він упав на обличчя своє на землю.
50 І отак переміг Давид филистимлянина пращею та каменем, — і вдарив він филистимлянина, та й убив його, а меча не було в Давидовій руці.
51 І підбіг Давид, і став на филистимлянина, і вихопив його меча, і витяг його з його піхви, — та й убив його, і відтяв ним йому голову! І побачили филистимляни, що помер їх силач, — і стали втікати!
52 А люди Ізраїлеві та Юдині схопилися, і зняли крик, та й погнали филистимлян аж доти, де йдеться до Ґаю, і аж до брами Екрону. І падали трупи филистимлян по дорозі аж до Шаараїму, і аж до Ґату, і аж до Екрону.
53 І вернулися Ізраїлеві сини з погоні за филистимлянами, та й розграбували їхні табори.
54 А Давид узяв голову того филистимлянина, і приніс її до Єрусалиму, а зброю його склав у своєму наметі.
55 А як Саул побачив Давида, що виходив навпроти филистимлянина, то сказав до Авнера, провідника війська: “Чий син оцей хлопець, Авнере?” А Авнер відказав: “Присягаю життям твоїм, о царю, що не знаю!”
56 І сказав цар: “Запитай, чий син цей юнак?”
57 А коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то Авнер узяв його й привів його перед Саула, а голова филистимлянина — у руці його.
58 І сказав до нього Саул: “Чий ти син, хлопче?” А Давид відказав: “Я син раба твого віфлеємлянина Єссея”.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)