Саул та дух Самуїлів
1 І сталося тими днями, і зібрали филистимляни свої військові табори, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Ахіш до Давида: “Щоб ти певно знав, що вийдеш зо мною в таборі, ти та люди твої”.
2 І сказав Давид до Ахіша: “Тому тепер ти пізнаєш, що зробить твій раб”. А Ахіш сказав до Давида: “Тому‑то зроблю тебе сторожем моєї голови по всі дні”.
3 А Самуїл тоді помер, і оплакував його ввесь Ізраїль, і поховали його в Рамі, у його місті. А Саул повиганяв із Краю ворожбитів та віщунів.
4 І зібралися филистимляни, і прийшли, і таборували в Шунемі. А Саул зібрав усього Ізраїля, і таборували в Ґілбоа.
5 І побачив Саул филистимський табір та й злякався, і сильно затремтіло йому серце.
6 І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урімом, ані пророками.
7 І сказав Саул до своїх рабів: “Пошукайте мені жінку‑ворожку, і я піду до неї, і запитаю її”. І відповіли йому раби його: “Ось жінка‑ворожка, в Ен‑Дорі”.
8 І перебрався Саул, і надів іншу одежу, і пішов він та двоє людей з ним, і прийшли до тієї жінки вночі. А він сказав: “Поворожи мені, і виклич мені того, кого скажу тобі”.
9 А та жінка відповіла йому: “Ти ж знаєш, що зробив Саул, — що в Краю він вигубив ворожбитів та віщунів. І нащо ти важиш на мою душу, щоб забити її?”
10 І Саул присягнув їй Господом, говорячи: “Як живий Господь, — не спіткає тебе вина за цю річ!”
11 І сказала та жінка: “Кого я викличу тобі?” А він відказав: “Самуїла виклич мені”.
12 І побачила та жінка Самуїла, та й крикнула сильним голосом! І сказала та жінка до Саула, говорячи: “Нащо ти обманив мене, — таж ти Саул!”
13 І сказав їй цар: “Не бійся! Але що ти бачиш?” А та жінка відказала Саулові: “Я бачу ніби богів, що виходять із землі!”
14 І він їй сказав: “Який його вид?” А та відказала: “Виходить старий чоловік, зодягнений у довгу одежу”. І Саул пізнав, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився.
15 І сказав Самуїл до Саула: “Нащо ти непокоїш мене, мене викликаючи?” А Саул сказав: “Дуже тяжко мені, — филистимляни воюють зо мною, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що я маю робити”.
16 І сказав Самуїл: “І нащо ти питаєш мене, коли Господь відступився від тебе, і став із твоїм ворогом?
17 І Господь зробив йому, як говорив був через мене, — Господь узяв царство з твоєї руки, і дав його твоєму ближньому, — Давидові.
18 Як ти не слухався Господнього голосу, і не виконав полум’яного гніву Його на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня.
19 І Господь віддав із тобою також Ізраїля до руки филистимлян. А взавтра ти та сини твої будете разом зо мною; також Ізраїлевого табора віддасть Господь до руки филистимлян”.
20 І Саул відразу повалився на землю всім своїм зростом, — сильно він злякався Самуїлових слів, та й сили не було в ньому, бо не їв він хліба цілий той день та цілу ту ніч.
21 І підійшла та жінка до Саула й побачила, що він дуже пригнічений. І сказала до нього: “Ось невільниця твоя послухалася твого голосу, — і наразила життя своє на небезпеку, бо я послухалася слів твоїх, що ти говорив мені.
22 А тепер ти послухай також голосу своєї невільниці, — я покладу перед тобою шматок хліба, а ти з’їж і буде в тобі сила, коли підеш дорогою”.
23 А він відмовився й сказав: “Не буду їсти!” Та сильно просили його слуги його та тая жінка, — і він послухався їхнього голосу. І звівся він із землі, і всівся на ліжку.
24 А та жінка мала в домі годоване теля, — і поспішно зарізала його. І взяла вона муки й замісила, і спекла з того прісне.
25 І принесла те перед Саула та перед слуг його, — і вони їли. Потім устали й пішли тієї ночі.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)