Війна Ахава з Арамом. Ахавова смерть
1 Цар. 22:1–35.1 І було в Йосафата багато багатства та слави, і він посвоячився з Ахавом.
2 А по кількох роках пішов він до Ахава до Самарії. І Ахав нарізав багато худоби дрібної та худоби великої йому та народові, що з ним, і намовив його піти на ґілеадський Рамот.
3 І сказав Ахав, цар Ізраїлів, до Йосафата, царя Юдиного: “Чи підеш зо мною до ґілеадського Рамоту?” А той відказав йому: “Я — як ти, народ мій — як твій народ, і буду з тобою на війні”.
4 І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: “Вивідай зараз слово Господнє!”
5 І зібрав Ізраїлів цар пророків, чотири сотні чоловік, та й сказав до них: “Чи йти нам на війну на ґілеадський Рамот, чи занехати?” А ті сказали: “Іди, і Бог дасть його в цареву руку!”
6 І сказав Йосафат: “Чи нема тут іще Господнього пророка, — і звернімось до нього”.
7 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: “Є ще один муж, щоб через нього звернутися до Господа. Та я ненавиджу його, бо він не пророкує на мене добре, а по всі дні свої тільки лихе. Це Міхей, син Їмлин”. А Йосафат відказав: “Нехай цар не говорить таке!”
8 І покликав Ізраїлів цар одного евнуха й сказав: “Приведи скоріше Міхея, Їмлиного сина!”
9 А цар Ізраїлів та Йосафат, цар Юдин, сиділи кожен на троні своїм, повбирані в шати; а сиділи вони при вході брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.
10 А Цідкійя, Кенаанин син, зробив собі залізні роги й сказав: “Так сказав Господь: Оцим будеш бодати сиріян аж до вигублення їх!”
11 І всі пророки пророкували так, говорячи: “Виходь до ґілеадського Рамоту, і май успіх, — і Господь дасть його в цареву руку!”
12 А той посланець, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: “Ось слова тих пророків, — одноусно звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє таке, як кожного з них, — і ти говоритимеш добре”.
13 І сказав Міхей: “Як живий Господь, — те, що скаже Господь, тільки те говоритиму!”
14 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: “Міхею, чи йти на війну до ґілеадського Рамоту, чи занехати?” А той відказав: “Вийдіть, і будете мати успіх, — і вони будуть дані в вашу руку”.
15 І сказав йому цар: “Аж скільки разів я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічого , тільки правду в Ім’я Господа?”
16 А той відказав: “Я бачив усього Ізраїля, розпорошеного по горах, немов вівці, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай вернуться з миром кожен до дому свого!”…
17 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: “Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?”
18 А Міхей відказав: “Тому послухайте Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне військо стояло по правиці Його та по лівиці Його.
19 І сказав Господь: Хто намовить Ахава, Ізраїлевого царя, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорили: той говорив так, а той говорив так.
20 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намовлю його! І сказав йому Господь: Чим?
21 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!
22 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста оцих твоїх пророків, і Господь говорив на тебе недобре”…
23 І підійшов Цідкійя, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: “Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?”
24 А Міхей відказав: “Ось ти побачиш це того дня, коли ввійдеш до внутрішньої кімнати, щоб сховатися”…
25 І сказав Ізраїлів цар: “Візьміть Міхея, і відведіть його до Амона, зверхника міста, та до Йоаша, царевого сина,
26 та й скажете: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в’язничного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не вернуся з миром”.
27 А Міхей відказав: “Якщо справді вернешся ти з миром, то не говорив Господь через мене”. І до того сказав: “Слухайте це , усі люди!”
28 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту.
29 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: “Я переберуся й піду на бій, а ти вбери свої шати!” І перебрався Ізраїлів цар, і пішли на бій.
30 А сирійський цар наказав зверхникам своїх колесниць, говорячи: “Не воюйте ні з малим, ні з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем!”
31 І сталося, як зверхники колесниць побачили Йонатана, то вони сказали: “Це Ізраїлів цар!” І вони оточили його, щоб воювати. І закричав Йосафат, і Господь допоміг йому, і Бог звабив їх від нього.
32 І сталося, як зверхники колесниць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього.
33 А один чоловік знехотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв’язанням пояса та між панцерем. А той сказав візникові: “Заверни назад, і випровадь мене від війська, бо я ранений”…
34 І збільшився бій того дня, а Ізраїлів цар був поставлений на колесниці проти сиріян аж до вечора. І помер він під час заходу сонця…
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)