Кара на Саулів рід
1 І був голод за днів Давида три роки, рік за роком. І шукав Давид Господнього лиця, а Господь сказав: “Кров на Саула та на його дім за те, що повбивав він ґів’онітян”.
2 І покликав цар ґів’онітян та й сказав їм про це . А ґів’онітяни, — вони не з Ізраїлевих синів, а з останку амореянина, а Ізраїлеві сини були присягнули їм. Та Саул шукав, щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди.
3 І сказав Давид до ґів’онітян: “Що я зроблю вам і чим надолужу, щоб ви поблагословили Господню спадщину?”
4 І сказали йому ґів’онітяни: “Не треба нам ані срібла, ані золота від Саула та від дому його, і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі”. А він сказав: “Що ви скажете, зроблю вам”.
5 І сказали вони до царя: “Чоловік той, що вигубив нас і що замишляв на нас, щоб нас винищити, щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі, —
6 нехай буде нам дано семеро мужів з синів його, і ми повішаємо їх для Господа в Ґів’аті Саула, Господнього вибранця”. А цар сказав: “Я дам”.
7 Та змилосердився цар над Мефівошетом, сином Йонатана, Саулового сина, через Господню присягу, що була поміж ними, — між Давидом та між Йонатаном, Сауловим сином.
8 І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п’ятьох синів Мелхоли, Саулової дочки, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая,
9 та й дав їх у руку ґів’онітян, — і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем. І впали семеро разом, а були вони побиті в перших днях жнив, коли початок жнив ячменю.
10 А Ріцпа, дочка Айїна, взяла веретище, і простягла його собі на скелі, і була там від початку жнив аж поки не зійшли на них води з неба, і не дала вона спочити на них птаству небесному вдень, а польовій звірині вночі…
11 І було донесено Давидові, що зробила Ріцпа, Айїна дочка, Саулова наложниця.
12 А Давид пішов, і взяв кості Саула та кості сина його Йонатана від господарів ґілеадського Явешу, що викрали були їх із майдану Бет‑Шану, що їх повісили там филистимляни того дня, коли филистимляни побили Саула в Ґілбоа.
13 І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана, і зібрали кості повішаних.
14 І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому краї, в Целі, в гробі батька його Кіша. І зробили все, що наказав був цар, — і потому Бог був ублаганий Краєм.
Перемога над филистимлянами
15 І була ще війна филистимлян з Ізраїлем. І зійшов Давид та з ним слуги його, і воювали з филистимлянами. І змучився Давид.
16 І був Ішбі в Нові, що з нащадків Рафи, а вага його списа три сотні шеклів міді, і оперезаний він був новою зброєю . І він сказав, щоб забити Давида.
17 Та поміг йому Авішай, син Церуїн, — і він ударив филистимлянина, та й забив його. Тоді Давидові люди присягли йому, говорячи: “Ти не вийдеш уже з нами на війну, — і не погасиш Ізраїлевого світильника!”
18 І сталося потім, і була ще війна в Нові з филистимлянами. Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа, що з нащадків Рафи.
19 І була ще війна в Нові з филистимлянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, побив ґатянина Ґоліята, — а держак списа його був , як ткацький вал.
20 І була ще війна в Ґаті. А там чоловік великого зросту, що мав на руках та на ногах по шість пальців, числом двадцять і чотири. Також і він був народжений тому Рафі.
21 І зневажав він Ізраїля, — та вбив його Йонатан, син Шім’ї, Давидового брата!
22 Четверо тих були народжені тому Рафі в Ґаті, — і попадали вони від руки Давида та від руки його слуг.