Прабатьківський гріх
1 Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: “Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?”
2 І відповіла жінка змієві: “З плодів дерева раю ми можемо їсти,
3 але з плодів дерева, що в середині раю, — Бог сказав: “Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, — щоб вам не померти”.
4 І сказав змій до жінки: “Умерти — не вмрете!
5 Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючі добро й зло”.
6 І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, — і він з’їв.
7 І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі.
Божий присуд і обітниця Спасителя
8 І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.
9 І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: “Де ти?”
10 А той відповів: “Почув я Твій голос у раю — і злякався, бо нагий я, — і сховався”.
11 І промовив Господь : “Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?”
12 А Адам відказав: “Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була , вона подала мені з того дерева, — і я їв”.
13 Тоді Господь Бог промовив до жінки: “Що це ти наробила?” А жінка сказала: “Змій спокусив мене, — і я їла”.
14 І до змія сказав Господь Бог: “За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свого життя.
15 І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту”.
16 До жінки промовив: “Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, — а він буде панувати над тобою”.
17 І до Адама сказав Він: “За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: “Від нього не їж”, — проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя.
18 Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.
19 У поті свого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, — і до пороху вернешся”.
Вигнання з еденського раю
20 І назвав Адам ім’я своїй жінці: Єва , бо вона була мати всього живого.
21 І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну — і зодягнув їх.
22 І сказав Господь Бог: “Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з’їв, — і не жив повік‑віку”.
23 І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.
24 І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум’яного , який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)