Заповіт Якова синам своїм
1 І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив: “Зберіться, а я сповіщу вам, що вас спіткає наприкінці днів.
2 Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислухайтеся до Ізраїля, вашого батька!
3 Рувиме , — ти мій перворідний, моя міць і початок ти сили моєї, верх величности й верх ти могутности!
4 Ти пінився був, як вода, — та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свого отця, і збезчестив його , на постелю мою ти піднявся!
5 Симеон і Левій — то брати, їхня зброя — знаряддя насильства.
6 Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили…
7 Проклятий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка‑бо вона! Поділю їх я в Якові, і їх розпорошу в Ізраїлі!
8 О Юдо, — похвалять тебе твої браття! Рука твоя — на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вклоняться.
9 Юда — лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здобичі: прихиливсь він, поклався як лев і як левиця, — зведе хто його?
10 Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів.
11 Він прив’язує до винограду свого молодого осла, а до вибраної виноградини — сина ослиці своєї. Він одежу свою буде прати в вині, а шату свою — в виноградній крові!
12 Від вина він зробивсь мутноокий, а від молока — білозубий.
13 Завулон буде мешкать над берегом морським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його — до Сидону.
14 Іссахар — то костистий осел, що лежить між кошарами.
15 І побачив він спокій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб нести, і став працювать на податок.
16 Дан буде судить свій народ, як один із Ізраїльських родів.
17 Дан буде вужем при дорозі, змією отруйливою при шляху, що п’яти коневі кусає, і його верхівець позад себе впаде.
18 Спасіння від Тебе чекаю, о Господи!
19 Ґад — на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п’яти.
20 Асир — його хліб буде ситий, і він буде давати присмаки царські.
21 Нефталим — вільна ланя, він прекрасні слова видає.
22 Йосип — вітка родюча, вітка родючая над джерелом, її віття по муру спинається.
23 І огірчили його та з луку стріляли, і зненавиділи були стрільці його.
24 Та зостався міцним його лук, і стали пружні рамена його рук, — від рук Сильного Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих.
25 Проси ти від Бога, свого Отця, — і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього — і Він благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що долі лежить, благословеннями перс та утроби.
26 Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх, — аж до пожаданих висот віковічних. Нехай вони будуть на голову Йосипову, на маківку вибраного з‑поміж братів своїх!
27 Веніямин — хижий вовк: вранці їсть він ловитву, а на вечір розділює здобич”.
28 Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, — кожного за благословенням його поблагословив їх.
29 І він наказав їм, і промовив до них: “Я прилучаюся до своєї рідні… Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина,
30 у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу.
31 Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію.
32 Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета”.
33 І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочив. І він прилучився до своєї рідні.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)