Навіщення Юди та Єрусалиму
1 Горе Аріїлу, Аріїлу , місту, що Давид у нім таборував! Рік до року додайте, хай свята закінчать свій круг!
2 І притисну Аріїла, і станеться лемент та плач, і він стане на мене, як огнище Боже.
3 І отаборюся проти тебе навколо, і сторожею стисну тебе, і башти поставлю на тебе.
4 І ти будеш понижений, і будеш з землі говорити, і приглушено буде звучати твоє слово. І стане твій голос з землі, мов померлого дух, і шепотітиме з пороху слово твоє.
5 І буде юрба ворогів твоїх, мов тонкий пил, юрба ж насильників — мов полова зниклива, і це станеться нагло, раптовно…
6 Господь Саваот тебе громом та трусом навідає, і шумом великим, вихром та бурею, та огняним їдким полум’ям.
7 І буде, як сон, як видіння нічне та юрба всіх народів, що на Аріїла воюють, і всі, хто воює на нього, і проти твердині його, і хто йому докучає.
8 І буде, мов бачить голодний у сні, ніби їсть, а прокинеться він — і порожня душа його, і мов спрагнений бачить у сні, ніби п’є, а прокинеться він — і ось змучений, а душа його спрагнена! Так буде натовпові всіх народів, що підуть війною на гору Сіон.
9 Одубійте й дивуйтесь, заліпіть собі очі й осліпніть! Вони повпивалися, та не вином, захитались, та не від п’янкого напою,
10 бо вилив Господь на вас духа глибокого сну та закрив ваші очі, затьмарив пророків і ваших голів та провидців!
11 І буде вам кожне видіння, немовби слова запечатаної книжки, що дають її тому, хто вміє читати, та кажуть: “Читай‑но оце”, та відказує той: “Не можу, — вона ж запечатана”.
12 І дають оту книжку тому, хто не вміє читати, та кажуть: “Читай‑но оце”, та відказує той: “Я не вмію читати”.
13 І промовив Господь: За те, що народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене — заучена заповідь людська,
14 тому Я ось ізнову предивне вчиню з цим народом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається.
15 Горе тим, що глибоко задум ховають від Господа, і чиняться в темряві їхні діла, і що говорять вони: “Хто нас бачить, і хто про нас знає?”
16 О, ваша фальшивосте! Чи ганчар уважається рівним до глини? Чи зроблене скаже про майстра свого: “Він мене не зробив”, а твір про свого творця говоритиме: “Він не розуміє цього ?”
17 Хіба за короткого часу Ливан на садка не обернеться, а садок порахований буде за ліс?
18 І в той день слова книжки почують глухі, а очі сліпих із темноти та з темряви бачити будуть,
19 і сумирні побільшать у Господі радість свою , а люди убогі в Святому Ізраїля тішитись будуть!
20 Бо скінчився насильник, і минувся насмішник, і понищені всі ті, хто дбає про кривду,
21 хто судить людину за слово одне , на того ж, хто судить у брамі, вони ставлять пастку, і праведного випихають обманою.
22 Тому‑то Господь, що викупив Авраама, сказав домові Якова так: Не буде тепер засоромлений Яків, й обличчя його не поблідне тепер,
23 бо як він серед себе побачить дітей своїх, чин Моїх рук, вони будуть святити Моє Ймення, і посвятять Святого Якового, і будуть боятися Бога Ізраїля!
24 Тоді‑то хто блудить у дусі, ті розум пізнають, а хто ремствує, ті поуки навчаться!