Притча про виноградника
1 Заспіваю ж я вам про Сво- го Улюбленого пісню любовну про Його виноградника! На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель.
2 І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, — та він уродив дикі ягоди!
3 Тепер же ти, єрусалимський мешканче та мужу юдейський, розсудіть‑но між Мною й Моїм виноградником:
4 що ще можна вчинити було для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому Я чекав, що родитиме він виноград, а він уродив дикі ягоди?
5 А тепер завідомлю Я вас, що зроблю для Свого виноградника: живопліт його викину, і він буде на знищення, горожу його розвалю, і він на потоптання буде,
6 зроблю Я загубу йому, — він не буде обтинаний ані підсапуваний, — і виросте терня й будяччя на ньому , а хмарам звелю, щоб дощу не давали на нього!
7 Бо виноградник Господа Саваота — то Ізраїлів дім, а муж Юди — коханий Його саджанець. Сподівавсь правосуддя, та ось кроволиття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк…
Горе несправедливим
8 Горе тим, що долучують дома до дому, а поле до поля приточують, аж місця бракує для інших , так ніби самі сидите серед краю!
9 В мої уші сказав був Господь Саваот: Направду, — багато домів попустошені будуть, великі та добрі, і не буде мешканця для них .
10 Бо десять загонів землі виноградника бата одного вродять, а насіння одного хомера породить ефу.
11 Горе тим, що встають рано‑вранці і женуть за напоєм п’янким, і тривають при нім аж до вечора, щоб вином розпалятись!
12 І сталася цитра та арфа, бубон та сопілка й вино — за їхню гулянку, а на діло Господнє не дивляться, не вбачають Його чину рук.
13 Тому піде народ Мій на вигнання непередбачено, і вельможі його голодуватимуть, а натовп його — висохне з прагнення…
14 Тому‑то розширив шеол пожадливість свою і безмірно розкрив свою пащу, і зійде до нього його пишнота, і його натовп, і гуркіт його, й ті, що тішаться в ньому.
15 І людина понижиться, і упокориться муж, а очі високих поникнуть,
16 а Господь Саваот возвеличиться в суді, і Бог Святий виявить святість Свою в справедливості!
17 І пастися будуть овечки, немовби на луці своїй, а зоставлене з ситих чужі поїдять.
18 Горе тим, що вину притягають до себе шнурами марноти, а гріх — як мотуззям від воза,
19 та кажуть: “Хай квапиться Він, хай принаглить Свій чин, щоб ми бачили, а постанова Святого Ізраїлевого хай наблизиться і нехай прийде — і пізнаємо ми!”
20 Горе тим, що зло називають добром, а добро — злом, що ставлять темноту за світло, а світло — за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке — за гірке!
21 Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим!
22 Горе тим, що хоробрі винце попивати, і силачі на мішання п’янкого напою,
23 що несправедливого чинять в суді за хабар справедливим, а праведність праведного усувають від нього…
24 Тому, як огненний язик пожирає стерню, а від полум’я никне трава, — отак спорохнявіє корінь у них, і рознесеться їхній цвіт, немов курява, бо від себе відкинули Закон Господа Саваота, і знехтували вони слово Святого Ізраїлевого!
25 Тому запалився гнів Господа на народ Його, і на нього Він витягнув руку Свою, — та й уразив його: і захиталися гори, і сталось їхнього трупу, як сміття серед вулиць!.. При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!
26 І підійме прапора народу здалека, і засвище йому з кінця краю, і прийде він хутко та легко, —
27 немає між ними утомленого та такого, який би спіткнувся! Не дрімає ніхто і не спить, а пояс із стегон його не здіймається та не зривається шнур при взутті його.
28 Його стріли погострені, і всі луки його понатягувані. Копита у коней його немов кремінь вважаються, а колеса його — немов вихор.
29 Його рик — як левиці, і він заричить, немов ті левчуки, і він загарчить, і здобич ухопить, і її понесе, — і ніхто не врятує!
30 І на нього ревітиме він того дня, як те море реве… І погляне на землю, а там густа темрява, і світло померкло у хмарах її…
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)