Кара на Веніяминових синів
1 І повиходили всі Ізраїлеві сини, і була зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу.
2 І стали проводирі всього того народу, усі Ізраїлеві племена, на зборах Божого народу, — чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча.
3 І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: “Скажіть, як сталося таке зло?”
4 І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордованої жінки, та й сказав: “До Ґів’и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати.
5 І встали на мене господарі Ґів’и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишляли забити, а наложницю мою збезчестили, — і померла вона.
6 І схопив я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володіння, бо вони вчинили розпусту та гидоту серед Ізраїля.
7 Ось ви всі Ізраїлеві сини, — дайте собі тут слово та раду!”
8 І встав увесь народ, як один муж, говорячи: “Не підемо ніхто до намету свого, і не зайдемо ніхто до дому свого!
9 А тепер оце та річ, що зробимо Ґів’ї: підемо на неї за жеребком!
10 І візьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів’ї Веніямина, згідно з усією гидотою, що він зробив Ізраїлеві”.
11 І був зібраний кожен ізраїльтянин до того міста разом, як один чоловік.
12 І послали Ізраїлеві племена людей по всіх Веніяминових родах, говорячи: “Що це за зло, що сталось між вами?
13 А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів’ї, — і ми повбиваємо їх, та й вигубимо зло з Ізраїля”. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.
14 І Веніяминові сини були зібрані з міст до Ґів’ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.
15 І Веніяминові сини з міст були перелічені того дня, — двадцять і шість тисяч чоловік, що витягують меча, окрім мешканців Ґів’и, — із них були перелічені сім сотень вибраних чоловік.
16 З усього того народу було сім сотень вибраних чоловік, із нечинною рукою правиці своєї, лівші , — кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схибував.
17 І були перелічені ізраїльтяни, окрім Веніямина, — чотириста тисяч чоловік, що витягують меча, кожен військовий.
18 І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: “Хто піде нам спереду на бій з Веніяминовими синами?” І сказав Господь: “Юда спереду”.
19 І встали Ізраїлеві сини рано‑вранці, і таборували при Ґів’ї.
20 І вийшов Ізраїльтянин на війну з Веніямином, і сточили ізраїльтяни з ними бій при Ґів’ї.
21 І вийшли Веніяминові сини з Ґів’и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловік на землю.
22 І зміцнився народ, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня.
23 І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет -Елу , та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: “Чи далі піду я на бій з синами Веніямина, мого брата?” І сказав Господь: “Ідіть на нього!”
24 І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.
25 А Веніямин вийшов із Ґів’ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловік, — усі ті, що витягають меча.
26 І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і постили того дня аж до вечора. І принесли вони цілопалення та мирні жертви перед Господнім лицем.
27 І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковчег Божого заповіту був там.
28 А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: “Чи далі піду ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся?” А Господь сказав: “Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку”.
29 І поставив Ізраїль засідку навколо Ґів’ї.
30 І пішли Ізраїлеві сини на синів Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів’ї, як і раніш.
31 І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз у раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет‑Елу, а одна до Ґів’ї, у полі, — коло тридцяти чоловік між Ізраїлем.
32 І сказали Веніяминові сини: “Биті вони перед нами, як перше!” А Ізраїлеві сини сказали: “Утікаймо, — і відірвемо їх від міста на дороги”.
33 І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал‑Тамарі, а Ізраїлева засідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.
34 І прийшли перед Ґів’у десять тисяч чоловік, вибраного з усього Ізраїля, і бій став тяжкий. А вони не знали, що суне на них те зло.
35 І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п’ять тисяч і сто чоловік, — усі ті, що витягають меча.
36 І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізраїльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили засідці, яку поставили на Ґів’у.
37 А засідка поспішилася, і напала на Ґів’у. І засідка вступилася, і побила все місто вістрям меча.
38 А Ізраїльтянин мав із засідкою умовленого знака, — щоб із міста підняла великий дим.
39 І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люду, бо казали вони: “Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!”
40 А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, — аж ось усе місто піднялося димом до неба!
41 І обернувся Ізраїльтянин, а Веніяминівець перестрашився, бо побачив, що досягло його те зло.
42 І обернулися вони перед Ізраїльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в середині його.
43 Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів’ї зі сходу сонця.
44 Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловік, — усе це люди хоробрі.
45 І повернулися вони, і втікли в пустиню до Села‑Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозбирюється останній виноград, п’ять тисяч люду. І гналися за ними аж до Ґід’ому, і побили з нього дві тисячі люду.
46 І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п’ять тисяч чоловік, що витягають меча, — усе це люди хоробрі.
47 І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села‑Ріммону, — шістсот чоловік. І сиділи вони в Села‑Ріммоні чотири місяці.
48 А ізраїльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх вістрям меча, — мужчин із міста, і худобу, і все знайдене. А всі міста, що знаходились по дорозі , пустили з огнем.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)