Прощення Веніяминові
1 І присягнув Ізраїльтянин в Міцпі, говорячи: “Жоден із нас не дасть своєї дочки Веніяминові за жінку!”
2 І посходився народ до Бет‑Елу, та й сидів там аж до вечора перед Божим лицем. І піднесли вони голос свій, та й плакали плачем великим.
3 І сказали вони: “Чому, Господи, Боже Ізраїлів, сталося це між Ізраїлем, щоб сьогодні бракувало з Ізраїля одне плем’я?”
4 І сталося назавтра, і встав рано народ, та й збудували жертівника, і принесли цілопалення та мирні жертви.
5 І сказали Ізраїлеві сини: “Хто зо всіх Ізраїлевих племен не ввійшов до зборів до Господа?” Бо та присяга була велика на того, хто не прийшов до Господа, до Міцпи, говорячи: “Такий буде конче забитий”.
6 І жалували Ізраїлеві сини за Веніямином, своїм братом, та й сказали: “Сьогодні відрубане з Ізраїля одне плем’я!
7 Що ми зробимо їм, позосталим, щодо жінок? А ми присягнули Господом, що не дамо їм із дочок наших за жінок”.
8 І сказали вони: “Яке одне з Ізраїлевих племен не прийшло до Господа до Міцпи?” Аж ось виявилось , що з Явешу ґілеадського ніхто не приходив до табору на збори.
9 І був переглянений народ, а оце — не було там нікого з мешканців Явешу ґілеадського!
10 І послала громада туди дванадцять тисяч чоловік хоробрих людей, і наказали їм, говорячи: “Ідіть, і повбиваєте мешканців ґілеадського Явешу вістрям меча, — і жінок і дітей.
11 А це та річ, що ви зробите: Кожного чоловіка та кожну жінку, що пізнала чоловіка, зробите закляттям”.
12 І знайшли вони з мешканців ґілеадського Явешу чотири сотні дівчат паннів, що не пізнали чоловіка, і спровадили їх до табору в Шіло, що в ханаанському Краї.
13 І послала вся та громада, а ті говорили до Веніяминових синів, що в Села‑Ріммоні, та й кликнули їм: “Мир!”
14 І вернувся Веніямин того часу, і дали їм тих жінок, яких позоставили при житті, із жінок ґілеадського Явешу. Та не знайшли їм досить.
15 А народ той жалував за Веніямином, бо Господь зробив пролома в Ізраїлевих племенах.
16 І сказали старші громади: “Що ми зробимо позосталим щодо жінок? Бо вигублена жінка з Веніямина”.
17 І сказали вони: “Останки насліддя — для Веніямина, і не буде витерте плем’я з Ізраїля.
18 А ми не можемо дати їм жінок із наших дочок, бо Ізраїлеві сини присягли, говорячи: “Проклятий, хто дає жінку Веніяминові!”
19 І сказали вони: “Ось буває рік у рік свято Господнє в Шіло, що на північ від Бет‑Елу, на схід сонця від дороги, що провадить з Бет-Елу до Сихему, і з півдня від Левони”.
20 І наказали вони Веніяминовим синам, говорячи: “Ідіть, і будете чатувати в виноградниках.
21 І побачите, аж ось дочки Шіла вийдуть танцювати танці, то ви вийдете з виноградників, та й схопите собі кожен свою жінку з дочок Шіла, і підете в Веніяминів край.
22 І буде, коли їхні батьки або їхні брати прийдуть до нас сваритися, то ми скажемо їм: Змилуйтеся над ними, бо не взяли ми для кожного з них жінку на війні, і ви не дали їм, тому цього часу ви винні”.
23 І зробили так Веніяминові сини, і взяли жінок за числом своїм із тих, що танцювали, що їх вони викрали. І пішли вони, і вернулися до наділу свого, і побудували міста, та й осілися в них.
24 І порозходилися звідти Ізраїлеві сини того часу кожен до племени свого та до роду свого, і пішли звідти кожен до спадку свого.
25 Того часу не було царя в Ізраїлі, — кожен робив, що здавалося правдивим в його очах!
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)