Господня відповідь на благання
1 І промовив до мене Господь: “Якщо став би Мойсей і Самуїл перед лицем Моїм, — то душа Моя до народу цього не звернулася б ! Віджени їх із‑перед Мого лиця, і нехай повиходять!
2 І буде, як скажуть до тебе вони: “Куди підемо?” то скажеш до них: Так говорить Господь: Хто на смерть — ті на смерть, і хто на меча — на меча, і хто на голод — на голод, а хто до полону — в полон…
3 І Я навіщу їх чотирьома способами, говорить Господь: мечем, щоб побити, і псами, щоб їх волочити, і птаством небесним, і земною звіриною, щоб жерли та нищили…
4 І Я дам їх на пострах усім царствам землі за Манасію, Єзекіїного сина, царя Юдиного, за те, що зробив був він в Єрусалимі.
5 Бо хто змилується над тобою, о Єрусалиме? І хто співчуття тобі виявить? І хто зверне з путі , щоб тебе запитати про поводження?
6 Ти покинув Мене, — промовляє Господь, — відступився назад, тому Я простягнув Свою руку на тебе, і знищив тебе, — утомився Я жалувати!
7 І віячкою їх розвіяв по брамах землі, позбавив дітей, і погубив Свій народ, бо вони не вернулись з доріг неправдивих своїх, —
8 у Мене більше було його вдів, як морського піску! А на матір юнацтва, — спровадив опівдні грабіжника їм, нагло кинув на неї страхіття та жах, —
9 зомліла вона, що сімох породила, видихнула свою душу, зайшло сонце її, коли був іще день, засоромилася та збентежилась… А решту їх Я дам під меча перед їхніми ворогами, говорить Господь…
10 Горе мені, моя мати, що ти породила такого мене, чоловіка сварливого та чоловіка сутяжного для всієї землі! Нікому я не позичав, і ніхто мені не боргував, та всі проклинають мене…
11 Промовив Господь: Я справді підсилю на добре тебе, Я справді вчиню, що проситиме ворог тебе за час зла й за час утиску!
12 Чи можна зламати залізом залізо із півночі й мідь?
13 Багатство твоє й твої скарби на здобич віддам, і не за ціну, але за гріхи твої всі, у всіх границях твоїх.
14 І вчиню, що ти будеш служити своїм ворогам у тім краї, якого не знаєш, бо огонь запалав в Моїм гніві, і над вами палатиме він!”
15 Ти, Господи, знаєш усе , — згадай же мене й заступися за мене, і помстися над тими, що гонять мене! На довгу Свою терпеливість до них мене не бери, знай, що сором носив я за Тебе!
16 Як тільки слова Твої знаходилися, то я їх поїдав, і було слово Твоє мені радістю і втіхою серця мого, бо кликалось Ймення Твоє надо мною, о Господи, Боже Саваоте!
17 Не сидів я на зборі веселому та не радів, — через руку Твою я самітний сидів, бо Ти гнівом наповнив мене.
18 Чому біль мій став вічний, а рана моя невигойна, що не хоче загоїтись? Чи справді Ти станеш мені як обманний потік, що води його висихають?
19 Тому Господь так відказав: “Якщо ти навернешся, то тебе приверну, і перед лицем Моїм станеш, а як здобудеш дорогоцінне з нікчемного, будеш як уста Мої: до тебе самі вони звернуться, а не ти до них звернешся!
20 І дам Я тебе для оцього народу за мура міцного із міді, і будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе: бо Я буду з тобою, щоб спасати тебе й щоб тебе рятувати, говорить Господь!
21 І врятую тебе з руки злих, і з рук насильників тих тебе визволю!”
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)