Ось приходить північний народ
1 Утікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет‑Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя!
2 І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену.
3 Пастухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце своє випасатиме.
4 Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Горе нам, бо минає вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні!
5 Уставайте та підемо вночі і понищмо палати її!
6 Бо так промовляє Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйноване бути, в ньому повно насильства:
7 як виприскує воду свою джерело, так виприскує він своє зло… Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана…
8 Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним краєм!
9 Так говорить Господь Саваот: Позбирають до решти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, — простягни свою руку, немов виноградар по грона!
10 До кого я буду казати та свідчити буду, — і слухатимуть? Необрізане ось їхнє вухо — і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало посміхом — вони не жадають його!
11 І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, — на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа,
12 і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки… Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі, говорить Господь.
13 Бо вони від малого свого й до великого, — усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду…
14 І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: “Мир, мир”, а миру нема!
15 Чи вони засоромилися, що гидоту робили? Не засоромилися анітрохи вони й застидатись не вміють… Тому‑то впадуть між упалими в часі, — коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь.
16 Так говорить Господь: “На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, — то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відказали: “Не підемо!”
17 І Я сторожів був поставив над вами, говорячи : Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: “Не будем прислухуватись!”
18 Тому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними.
19 Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили!
20 Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені , ваші ж жертви Мені не приємні!
21 Тому‑то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, — і загинуть!
22 Так говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджується люд великий із кінців землі.
23 Лука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони… Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону!
24 Як почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов у породіллі…
25 Не виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо у ворога меч та страхіття навколо!
26 Дочко народу Мого, — веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, — бо прийде зненацька руїнник на нас!
27 Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу.
28 Вони всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!..
29 Спалилося духало, від огню зникло оливо, — надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено…
30 Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув”.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)