1 Ой, коли б на пустині нічліг подорожніх я мав, тоді б я покинув народа свого, і пішов би від них, бо вони перелюбники всі, збори зрадників!
2 Вони напинають свого язика, немов лука свого, для неправди, міцніють вони на землі не для правди, бо від злого до злого ідуть і не знають Мене, говорить Господь!..
3 Один одного остерігайтесь, і не покладайтесь на жодного брата, — кожен‑бо брат обманити — обманить, і приятель кожен — обмовник!
4 Один одного зводить, і правди не кажуть, привчили свого язика говорити неправду, помучилися, лихо чинячи!
5 Серед омани твоє проживання, через оману не хочуть пізнати Мене, говорить Господь.
6 Тому так промовляє Господь Саваот: Ось Я їх перетоплюю та випробовую їх, бо що маю вчинити Я ради дочки Свого люду?
7 Їхній язик — смертоносна стріла, він оману говорить: устами своїми говорить із ближнім про мир, а в нутрі своєму кладе свою засідку…
8 Чи ж за це Я їх не покараю? говорить Господь. Хіба ж над народом, як цей, не помститься душа Моя?
9 Я плач та ридання здійму над оцими горами, і спів жалобний — понад степовими лугами, вони‑бо попалені так , що ними не ходить ніхто, і реву худоби не чути: від птаства небесного й аж до худоби розбіглося все , відійшло!
10 І Я Єрусалим на руїни віддам, на мешкання шакалів, а юдські міста на спустошення дам, — і не буде мешканця у них!
11 Хто муж мудрий, який зрозумів би оце, і до кого Господні уста промовляли, щоб вияснить те, за що згинув цей Край, за що спалений він, як пустиня, і що нею не ходить ніхто?
12 А Господь відказав: За те, що вони покинули Закона Мого, що Я дав перед ними, і не слухалися Мого голосу, і не ходили за ним, за Законом ,
13 а ходили за впертістю серця свого й за Ваалами, що навчили про них їхні батьки…
14 Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я їх, цей народ, полином нагодую й водою отруйною їх напою!
15 І розпорошу Я їх серед народів, яких ні вони, ні батьки їхні не знали, і пошлю Я за ними меча, аж поки не вигублю їх!
16 Так говорить Господь Саваот: Розгляньтеся та голосільниць покличте, і нехай вони прийдуть, і пошліте до мудрих жінок , — і вони поприходять!
17 І хай поспішають, і хай спів жалоби над ними підіймуть, — і хай наші очі зайдуться сльозою, а з наших повіків вода хай тече!
18 Бо почується голос жалобного співу з Сіону: “Як ми попустошені, як посоромлені дуже!.. Бо ми покинули свій край, бо покинули місце свого пробування”…
19 Тож почуйте, жінки, слово Господа, і хай ваше ухо візьме слово уст Його, і навчіть дочок ваших жалобного співу, й одна одну — жалобної пісні!
20 Бо смерть увійшла в наші вікна, до наших палат увійшла, щоб вирізати дітей з вулиці, із площ — юнаків…
21 Кажи так: Говорить Господь: І нападає людського трупа, мов гною на полі, і мов тих снопів за женцем, і не буде кому позбирати!..
22 Так говорить Господь: Хай не хвалиться мудрий своєю премудрістю, і хай не хвалиться лицар своєю хоробрістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться!
23 Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я — то Господь, Який на землі чинить милість, правосуддя та правду, бо в цьому Моє уподобання, каже Господь!
24 Ось дні наступають, — говорить Господь, — і Я навіщу всіх обрізаних та необрізаних,
25 Єгипет та Юду, й Едома та Аммонових синів, і Моава та всіх, хто волосся довкола стриже, хто сидить на пустині, бо всі оці люди — необрізані, а ввесь дім Ізраїлів — необрізаносердий!..
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)