Розмова Ісуса з Никодимом
1 Був один чоловік із фарисеїв, Никодим на ім’я, начальник юдейський.
2 Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: “Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, — бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде”.
3 Ісус відповів і до нього сказав: “Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства”.
4 Никодим Йому каже: “Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись?”
5 Ісус відповів: “Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.
6 Що вродилося з тіла — є тіло, що ж уродилося з Духа — є дух.
7 Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитись згори.
8 Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений”.
9 Відповів Никодим і до Нього сказав: “Як це статися може?”
10 Ісус відповів і до нього сказав: “Ти — учитель ізраїльський, — то чи ж цього не знаєш?
11 Поправді, поправді кажу Я тобі: Ми говоримо те, що ми знаємо, а свідчимо про те, що ми бачили, але свідчення нашого ви не приймаєте.
12 Коли Я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне?
13 І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, — Людський Син, що на небі.
14 І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський,
15 щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя.
16 Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.
17 Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся.
18 Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, — той вже засуджений, що не повірив в Ім’я Однородженого Сина Божого.
19 Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, — лихі бо були їхні вчинки!
20 Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його.
21 А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони”.
Іванове свідоцтво про Ісуса
22 По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив.
23 А Іван теж христив в Еноні поблизу Салиму, бо було там багато води; і приходили люди й христились,
24 бо Іван до в’язниці не був ще посаджений.
25 І зчинилось змагання Іванових учнів з юдеями — про очищення.
26 І прийшли до Івана вони та й сказали йому: “Учителю, Той, Хто був із тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, — ото христить і Він, і до Нього всі йдуть”.
27 Іван відповів і сказав: “Людина нічого приймати не може, як їй з неба не дасться.
28 Ви самі мені свідчите, що я говорив: я — не Христос, але посланий я перед Ним.
29 Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась!
30 Він має рости, я ж — маліти.
31 Хто зверху приходить, — Той над усіма. Хто походить із землі, то той земний, і говорить по земному. Хто приходить із неба, Той над усіма,
32 і що бачив і чув, те Він свідчить, — та свідоцтва Його не приймає ніхто.
33 Хто ж прийняв свідоцтво Його, той ствердив тим , що Бог правдивий.
34 Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, — бо Духа дає Бог без міри.
35 Отець любить Сина, і дав усе в Його руку.
36 Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить — а гнів Божий на нім перебуває”.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)