Ісус кидає Юдею
1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
3 Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.
Ісус і самарянка
4 І потрібно було Самарію Йому переходити.
5 Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої .
7 Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: “Дай напитись Мені!”
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
9 Тоді каже Йому самарянка: “Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки?” Бо юдеї не сходяться із самарянами.
10 Ісус відповів і промовив до неї: “Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: “Дай напитись Мені”, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води”.
11 Каже жінка до Нього: “І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?”
13 Ісус відповів і сказав їй: “Кожен, хто воду цю п’є, буде прагнути знову.
14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне”.
15 Каже жінка до Нього: “Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати”.
16 Говорить до неї Ісус: “Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди”.
17 Жінка відповіла та й сказала: “Чоловіка не маю”… Відказав їй Ісус: “Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
18 Бо п’ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала”.
19 Каже жінка до Нього: “Бачу, Пане, що Пророк Ти.
20 Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись”.
21 Ісус промовляє до неї: “Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись”.
25 Відказує жінка Йому: “Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос , — як Він прийде, то все розповість нам”.
26 Промовляє до неї Ісус: “Це Я, що розмовляю з тобою”…
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: “Чого хочеш?” або: “Про що з нею говориш?”
28 Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:
29 “Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?”
30 І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.
Готові ниви для жнив
31 Тим часом же учні просили Його та й казали: “Учителю, їж!”
32 А Він їм відказав: “Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви”.
33 Питали тоді один одного учні: “Хіба хто приніс Йому їсти?”
34 Ісус каже до них: “Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.
35 Чи не кажете ви: “Ще чотири от місяці, — і настануть жнива?” А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, — як для жнив уже пополовіли вони!
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — разом раділи.
37 Бо про це поговірка правдива: “Хто інший сіє, а хто інший жне”.
38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли”.
Увірування самарян
39 З того ж міста багато хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: “Він сказав мені все, що я вчинила була!”
40 А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
42 А до жінки казали вони: “Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!”
Ісус вертається до Галілеї
43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
44 Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.
45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
Уздоровлення сина царедворця
46 Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.
47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув у Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
48 Ісус же промовив до нього: “Як знамен тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!”
49 Царедворець говорить до Нього: “Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!”
50 Промовляє до нього Ісус: “Іди, — син твій живе!” І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.
51 А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: “Син твій живе”.
52 А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: “Учора о сьомій годині гарячка покинула його”.
53 Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: “Син твій живе”. І ввірував сам і ввесь його дім.
54 Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)