Перша мова Білдадова: Невинного Бог не цурається
1 І заговорив шух’янин Білдад та й сказав:
2 “Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?
3 Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?
4 Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!
5 Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,
6 якщо чистий ти та безневинний, — то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,
7 і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!
8 Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх, —
9 бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свого слова подадуть:
11 Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?
12 Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:
13 отакі‑то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,
14 бо його сподівання — як те павутиння, і як дім павуків — його певність…
15 На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, — й не вдержиться він…
16 Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його, —
17 на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!..
19 Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,
21 аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої — криком радости…
22 Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!”
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)