Покаяння ніневітян
1 І було Господнє слово до Йони вдруге таке:
2 “Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!”
3 І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневія була місто велике‑превелике, на три дні ходи.
4 І зачав Йона ходити по місті, — на один день ходи, — і проповідував і казав: “Ще сорок день, — і Ніневія буде зруйнована!”
5 І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого.
6 І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зі свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі.
7 І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож, говорячи: “Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п’ють води!
8 І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках.
9 Хто знає, може , Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, — і ми не погинемо!”
10 І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зі своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)