Ісус посилає апостолів Своїх на проповідь
1 Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.
2 І промовив до них: “Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.
3 Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.
4 Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.
5 Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: “Мир дому цьому!”
6 І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні — до вас вернеться.
7 Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, — бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.
8 А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, — споживайте, що вам подадуть.
9 Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: “Наблизилося Царство Боже до вас!”
10 А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:
11 “Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!”
12 Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!”
Доля невірних міст
13 “Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!
14 Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам…
15 А ти, Капернауме, що “до неба піднісся, — аж до аду ти зійдеш!”
16 Хто слухає вас — Мене слухає, хто ж погорджує вами — погорджує Мною, хто ж погорджує Мною — погорджує Тим, Хто послав Мене”.
Поворот апостолів
17 А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: “Господи, — навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє!”
18 Він же промовив до них: “Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.
19 Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, — і ніщо вам не зашкодить.
20 Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!”
Блаженні ті очі, що бачать Ісуса
21 Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: “Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
22 Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, — тільки Отець, і хто Отець — тільки Син, та кому Син захоче відкрити”.
23 І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: “Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!
24 Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви, — та й не бачили, і почути, що чуєте ви, — і не чули!”
Як осягнути вічне життя
25 І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: “Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?”
26 Він же йому відказав: “Що в Законі написано, як ти читаєш?”
27 А той відповів і сказав: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе”.
28 Він же йому відказав: “Правильно ти відповів. Роби це, — і будеш жити”.
Хто наш ближній. Притча про милосердного самарянина
29 А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: “А хто то мій ближній?”
30 А Ісус відповів і промовив: “Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його .
31 Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, — і проминув.
32 Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, — і теж проминув.
33 Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.
34 І він підійшов, і обв’язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.
35 А другого дня, від’їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: “Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, — заплачу тобі, як вернуся”.
36 Котрий же з цих трьох — на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?”
37 А він відказав: “Той, хто вчинив йому милість”. Ісус же сказав йому: “Іди, — і роби так і ти!”
Ісус у Марти й Марії
38 І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім’я, прийняла Його в дім свій.
39 Була ж у неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.
40 А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: “Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла”.
41 Господь же промовив у відповідь їй: “Марто, Марто, — турбуєшся й журишся ти про багато чого,
42 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї”…
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)