Притча про несправедливого суддю та вдовицю
1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,
2 говорячи: “У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.
3 У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: “Оборони мене від мого супротивника!”
4 Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: “Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,
5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені”.
6 І промовив Господь: “Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?
7 А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?
8 Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?”…
Притча про митника й фарисея
9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.
10 “Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисей, а другий був митник.
11 Фарисей, ставши, так молився про себе: “Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.
12 Я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!”
13 А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: “Боже, будь милостивий до мене грішного!”…
14 Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, — буде понижений, хто ж понижається, — той піднесеться”.
Ісус благословляє діток
15 До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
16 А Ісус їх покликав та й каже: “Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
17 Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!”
Ісус і багатий юнак
18 І запитався Його один із начальників, говорячи: “Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?”
19 Ісус же йому відказав: “Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
20 Знаєш заповіді: “Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір”.
21 А він відказав: “Усе це я виконав від юнацтва свого!”
22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: “Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!”
23 А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.
24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: “Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
25 Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти”…
26 Ті ж, що чули, спитали: “Хто ж тоді може спастися?”
27 А Він відповів: “Неможливеє людям — можливе для Бога!”
Нагорода апостолам
28 І промовив Петро: “От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідом”.
29 А Ісус відказав їм: “Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
30 і не одержав би значно більш цього часу, а у віці наступнім — життя вічне”.
Ісус утретє провіщає Свою смерть та воскресення
31 І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: “Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.
32 Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,
33 і, збичувавши, уб’ють Його, — але третього дня Він воскресне!”
34 Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.
Уздоровлення сліпого
35 І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.
36 А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: “Що це таке?”
37 А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.
38 І став він кричати й казати: “Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!”
39 А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: “Сину Давидів, — змилуйся надо мною!”
40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:
41 “Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі?” А той відповів: “Господи, — нехай стану видющим!”
42 Ісус же до нього сказав: “Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!”
43 І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це , віддали хвалу Богові.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)