Посольство від Івана Христителя
1 І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.
2 Прочувши ж Іван у в’язниці про дії Христові, послав через учнів своїх,
3 щоб Його запитати: “Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?”
4 Ісус же промовив у відповідь їм: “Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите:
5 “Сліпі прозрівають”, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а “вбогим звіщається Добра Новина”…
6 І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!”
Ісусове свідчення про Івана Христителя
7 Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: “На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його?
8 Та на що ви дивитись ходили? Може, на чоловіка, у м’які шати одягненого? Аджеж ті, хто носить м’яке, — по палатах царських.
9 По що ж ви ходили? Може, бачити пророка? Так, кажу вам, — навіть більш, як пророка.
10 Бо це ж той, що про нього написано: “Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!”
11 Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім — той більший від нього!
12 Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.
13 Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували.
14 Коли ж хочете знати, — то Ілля він, що має прийти.
15 Хто має вуха, — нехай слухає!
Ісус докоряє невірним
16 До кого ж цей рід прирівняю? — До хлоп’ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим,
17 і кажуть: “Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви”…
18 Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: “Він демона має”.
19 Прийшов же Син Людський, що їсть і п’є, вони ж кажуть: “Чоловік ось, ласун і п’яниця, Він приятель митників і грішників”. І виправдалася мудрість своїми ділами”.
Ісус прорікає долю невірних міст
20 Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись:
21 “Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі.
22 Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!
23 А ти, Капернауме, що “до неба піднісся, — аж до аду ти зійдеш”. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день.
24 Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!..”
Прийдіть до Мене, працею зморені!
25 Того часу, навчаючи, промовив Ісус: “Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.
26 Так, Отче, — бо Тобі так було до вподоби!
27 Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.
28 Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, — і Я вас заспокою!
29 Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, — і “знайдете спокій душам своїм”.
30 Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!”
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)