Ісус уздоровляє народ в Юдеї
1 І сталось, як Ісус закінчив ці слова, то Він вирушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на той бік Йордану.
2 А за Ним ішла безліч народу, — і Він уздоровив їх тут.
Що Бог спарував, людина нехай не розлучує
3 І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: “Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?”
4 А Він відповів і сказав: “Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей , “створив їх чоловіком і жінкою?”
5 І сказав: “Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, — і стануть обоє вони одним тілом”,
6 тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, — людина нехай не розлучує!”
7 Вони кажуть Йому: “А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати?”
8 Він говорить до них: “То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було.
9 А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб”.
10 Учні говорять Йому: “Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись”.
11 А Він їм відказав: “Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано.
12 Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, — нехай вмістить”.
Ісус благословляє діток
13 Тоді привели Йому діток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли.
14 Ісус же сказав: “Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, — бо Царство Небесне належить таким”.
15 І Він руки на них поклав, та й пішов звідтіля.
Ісус і багатий юнак
16 І підійшов ось один, і до Нього сказав: “Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?”
17 Він же йому відказав: “Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді”.
18 Той питає Його: “Які саме ?” А Ісус відказав: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво.
19 Шануй батька та матір”, і: “Люби свого ближнього, як самого себе”.
20 Говорить до Нього юнак: “Це я виконав все. Чого ще бракує мені?”
21 Ісус каже йому: “Коли хочеш бути досконалим, — піди, продай добра свої та й убогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною”.
22 Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав.
23 Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне.
24 Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти !”
25 Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: “Хто ж тоді може спастися?”
26 А Ісус позирнув і сказав їм: “Неможливе це людям, — та можливе все Богові”.
Нагорода вірним
27 Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: “От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це ?”
28 А Ісус відказав їм: “Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих.
29 І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, — той багатократно одержить і успадкує вічне життя.
30 І багато хто з перших останніми стануть, а останні — першими.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)