Притча про гостей весільних
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
2 “Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
4 Знову послав він інших рабів, наказуючи: “Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, — і все готове. Ідіть на весілля!”
5 Та вони злегковажили та порозходились, — той на поле своє, а той на свій торг.
6 А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх .
7 І розгнівався цар, і послав своє військо, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
8 Тоді каже рабам своїм: “Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
9 Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весілля”.
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
12 та й каже йому: “Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?” Той же мовчав.
13 Тоді цар сказав своїм слугам: “Зв’яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, — буде плач там і скрегіт зубів”…
14 Бо багато покликаних, — та вибраних мало”.
Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами , і кажуть: “Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?”
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: “Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?
19 Покажіть Мені гріш податковий”. І принесли динарія Йому.
20 А Він каже до них: “Чий це образ і напис?”
21 Ті відказують: “Кесарів”. Тоді каже Він їм: “Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже”.
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
Воскресення мертвих
23 Того дня приступили до Нього саддукеї , що твердять, ніби нема воскресення , і запитали Його,
24 та й сказали: “Учителю, Мойсей наказав: “Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, — і відновить насіння для брата свого”.
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
27 А по всіх вмерла й жінка.
28 Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її”.
29 Ісус же промовив у відповідь їм: “Помиляєтесь ви, не знавши Писання, ні Божої сили.
30 Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.
31 А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:
32 “Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих”.
33 А народ, чувши це, дивувався науці Його.
Котра заповідь найбільша в Законі
34 Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.
35 І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:
36 “Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?”
37 Він же промовив йому: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”.
38 Це найбільша й найперша заповідь.
39 А друга однакова з нею: “Люби свого ближнього, як самого себе”.
40 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять ”.
Чий син Христос
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
42 і сказав: “Що ви думаєте про Христа? Чий Він син?” Вони Йому кажуть: “Давидів”.
43 Він до них промовляє: “Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
44 “Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм”.
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?”
46 І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова… І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)