Притча про мудрих і нерозумних дів
1 Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого.
2 П’ять же з них нерозумні були, а п’ять мудрі.
3 Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.
4 А мудрі набрали оливи в посудинки разом зі своїми каганцями.
5 А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.
6 А опівночі крик залунав: “Ось молодий, — виходьте назустріч!”
7 Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували.
8 Нерозумні ж сказали до мудрих: “Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть”.
9 Мудрі ж відповіли та сказали: “Щоб, бува, нам і вам не забракло, — краще вдайтеся до продавців, і купіть собі”.
10 І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, — і замкнені двері були.
11 А потім прийшла й решта дів і казала: “Пане, пане, — відчини нам!”
12 Він же у відповідь їм проказав: “Поправді кажу вам, — не знаю я вас!”
13 Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!
Притча про таланти
14 Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.
15 І одному він дав п’ять талантів, а другому два, а тому один, — кожному за спроможністю його. І відійшов.
16 А той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, — і набув він п’ять інших талантів.
17 Так само ж і той, що взяв два — і він ще два інших набув.
18 А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, — і сховав срібло пана свого.
19 По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.
20 І прийшов той, що взяв п’ять талантів, — приніс іще п’ять талантів і сказав: “Пане мій , п’ять талантів мені передав ти, — ось я здобув інші п’ять талантів”.
21 Сказав же йому його пан: “Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!”
22 Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: “Два таланти мені передав ти, — ось іще два таланти здобув я”.
23 Сказав йому пан його: “Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!”
24 Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: “Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, — ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
25 І я побоявся, — пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє”…
26 І відповів його пан, і сказав йому: “Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?
27 Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.
28 Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.
29 Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має.
30 А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, — буде плач там і скрегіт зубів!”
Останній суд
31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
32 І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.
33 І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята — ліворуч.
34 Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: “Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.
35 Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, прагнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли ви.
36 Був нагий — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був — і прийшли ви до Мене”.
37 Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: “Господи, коли то Тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спрагненого — і напоїли?
38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили — і прийняли, чи нагим — і зодягли?
39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи у в’язниці — і до Тебе прийшли?”
40 Цар відповість і промовить до них: “Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили”.
41 Тоді скаже й тим, хто ліворуч: “Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.
42 Бо Я голодував був — і не нагодували Мене, прагнув — і ви не напоїли Мене,
43 мандрівником Я був — і не прийняли ви Мене, був нагий — і не зодягли ви Мене, слабий і в в’язниці — і Мене не відвідали ви”.
44 Тоді відповідять і вони, промовляючи: “Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи у в’язниці — і не послужили Тобі?”
45 Тоді Він відповість їм і скаже: “Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, — Мені не вчинили!”
46 І ці підуть на вічную муку, а праведники — на вічне життя”.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)