Горе Ніневії!
1 Горе місту цьому кровожерному, воно все неправда, воно повне насилля, грабіж не виходить із нього !
2 Чути свист батога, гуркіт колеса, і чвал коней, і колеснична гуркотнява,
3 і гін верхівця, і полум’я меча, і блиск ратища, і багато побитих, і мертвих велике число, і трупу немає кінця, і спотикатимуться об їхній труп, —
4 це за многоту блудодійства розпусниці, привабно ласкавої, вправної в чарах, що народи за блуд свій вона продавала, а роди — за чари свої.
5 Ось Я проти тебе, — говорить Господь Саваот, — і подолка твого підійму на обличчя твоє, і покажу Я твій сором народам, а царствам — твій стид!
6 І кину на тебе огиди, і погордженою вчиню Я тебе, і зроблю Я тебе, мов позорище!
7 І станеться, — кожен, хто вгледить тебе, від тебе втече та й прокаже: “Пограбована Ніневія!” Хто висловить їй співчуття? Звідки буду шукати тобі потішителів?
8 Чи краща ти від Но‑Амона, що сидить серед рік, — вода коло нього, що вал його — море, від моря — його мур?
9 Етіопія — сила його, і Єгипет, і не має кінця. Пут та лівійці були тобі в поміч, —
10 та й він на вигнання пішов, у полон… А діти його порозбивані на роздоріжжі всіх вулиць, і кидали жереб про славних його, й всі вельможі його у кайдани закуті.
11 Уп’єшся і ти, будеш схована, твердині від ворога будеш шукати і ти!
12 Всі фортеці твої, — мов ті фіґи з доспілими овочами: коли затрясуться, то падають в уста того, хто їх їсть.
13 Ось народ твій — немов ті жінки серед тебе: вони повідчиняють твоїм ворогам брами краю твого, огонь пожере твої засуви.
14 Води на облогу собі набери, твердині свої позміцняй, увійди до болота та в глині топчись, форму на цеглу візьми міцно в руку .
15 Там огонь тебе з’їсть, посіче тебе меч, пожеруть тебе, наче та гусінь. Стань численна, як гусінь, стань численна, немов сарана, —
16 понамножуй купців своїх більше від зірок небесних, — але гусінь та знищить тебе й полетить!
17 Вельможні твої — немов та сарана, гетьмани твої — мов мошва, що гніздиться по стінах в день холоду, але сонце засвітить — і вони помандрують, і не пізнане буде те місце, де вони пробували .
18 Твої пастирі, царю асирійський, поснули, лежать вельможі твої, твій народ розпорошивсь по горах, — і немає кому позбирати його.
19 Нема ліку для лиха твого, рана твоя невигойна! Всі, що звістку про тебе почують, заплещуть у долоні на тебе, — бо над ким твоє зло не ходило постійно?”
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)