Вороги перешкоджають направляти мур
1 І сталося, як почув Санваллат, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що виломи в стіні стали затарасовуватися, то дуже запалилися гнівом.
2 І змовилися вони всі разом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замішання.
3 І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторожу вдень та вночі, перед ними.
4 І сказав Юда: “Ослабла сила носія, а звалищ багато, — і ми не зможемо далі будувати мура!”…
5 А наші ненависники говорили: “Вони не знатимуть і не побачать, як ми прийдемо до середини їх, і позабиваємо їх, та й спинимо працю!”
6 І сталося, як приходили ті юдеяни, що сиділи при них, то говорили нам про це разів десять, зо всіх місць, де вони пробували.
7 Тоді поставив я сторожу здолу того місця за муром у печерах. І поставив я народ за їхніми родами, з їхніми мечами, їхніми ратищами та їхніми луками.
8 І розглянув я це , і встав і сказав я до шляхетних, і до заступників, і до решти народу: “Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізного, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочок ваших, жінок ваших та за доми ваші!”
9 І сталося, як почули наші вороги, що нам те відоме, то Господь зламав їхній задум, і всі ми вернулися до муру, кожен до праці своєї.
10 І було від того дня, що половина моїх юнаків робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити, і луки та панцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому.
11 Будівничі працювали на мурі, а носії наладовували тягар, — вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа…
12 А в кожного будівничого його меч був прив’язаний на стегнах його, і так вони будували, а біля мене був сурмач.
13 І сказав я до шляхетних, до заступників та до решти народу: “Праця велика й простора, а ми повідділювані на мурі, далеко один від одного.
14 Тому ‑то в місце, де почуєте голос сурми, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!”
15 І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до появлення зір.
16 Також того часу сказав я до народу: “Кожен з юнаком своїм нехай ночують у середині Єрусалиму, і будуть вони для нас уночі — сторожею, а вдень — на працю”.
17 І ні я, ані брати мої, ані юнаки мої, ані сторожі, що були за мною, ми не здіймали своєї одежі, — кожен мав свою зброю при своєму стегні.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)