Приповісті Лемуїлові: Чеснотна жінка
1 Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати:
2 “Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів!
4 Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п’янкий не князям,
5 щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права!
6 Дайте напою п’янкого тому, хто гине, а вина — гіркодухим:
7 він вип’є й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не пам’ятатиме!
8 Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним.
9 Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного.
10 Хто жінку чеснотну знайде? А ціна її більша від перел:
11 довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку!
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя.
13 Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками.
14 Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм.
16 Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долонь своїх засадила вона виноградника.
17 Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої.
18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі.
19 Вона руки свої простягає до прядки, а долоні її веретено тримають.
20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім.
22 Килими поробила собі, вісон та кармазин — убрання її.
23 Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Тонку туніку робить вона й продає, і купцеві дає пояси.
25 Сила та пишність — одежа її, і сміється вона до прийдешнього дня.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці.
27 Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть.
28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваляє її:
29 “Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила!”
30 Краса — то омана, а врода — марнота, жінка ж богобоязна — вона буде хвалена! 
31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах!”