1 Давидів.
Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною, воюй з тими, хто зо мною воює,
2 візьми малого й великого щита, — і встань мені на допомогу!
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: “Я — спасіння твоє!”
4 Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.
5 Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
6 нехай буде дорога їхня темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене, —
7 бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
8 Нехай нагла загибель, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, — бодай він до нього упав!
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
10 Скажуть усі мої кості : “Господи, хто подібний до Тебе?” Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря — від його дерія.
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
12 віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!
13 А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє…
14 Як приятель, буцімто брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений…
15 А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те ; кричать, і не вмовкають,
16 з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами…
17 Господи, — чи довго Ти будеш дивитись на це ? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!
18 Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!
19 Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,
20 бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,
21 свої уста на мене вони розкривають, говорять: “Ага, ага! Наші очі це бачили!”
22 Ти бачив це , Господи, — не помовчи ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
25 нехай не говорять у серці своїм: “Ага, — його маємо ми”, хай не кажуть вони: “Ми його проковтнули…”
26 Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!
27 Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: “Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!”
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)