1 Ось імена синів Ізраїля, які прийшли в Єгипет разом зі своїм батьком Яковом, і кожен прийшов з усією своєю родиною: 2 Рувим, Симеон, Левій, Юда, 3 Іссахар, Завулон і Веніамин, 4 Дан і Нефталим, Ґад і Асир. 5 А Йосиф уже перебував у Єгипті. Усіх же душ від Якова було сімдесят п’ять. 6 Та минув час , і Йосиф, усі його брати і все те покоління померли. 7 Сини ж Ізраїля все зростали: вони розмножилися, стали численними і дуже-дуже сильними; і земля сприяла їхньому розмноженню. 8 Та над Єгиптом постав інший цар, який не знав Йосифа, 9 і він сказав своєму народові: Ось рід синів Ізраїля — великий числом і сильніший за нас. 10 Тож давайте перехитримо їх, щоб не множилися. Щоб вони, коли нагряне на нас війна, не пристали до ворогів та не побороли нас і не покинули землю. 11 Тож він настановив їм наглядачів над роботами, щоб гнобили їх працею. І вони збудували фараонові укріплені міста — Пітом, Рамсес та Он, — місто Сонця. 12 Та чим більше їх гнобили, тим численнішими й сильнішими вони ставали. А єгиптяни відчували огиду до Ізраїльських синів. 13 Тож єгиптяни безжалісно чинили насильство над синами Ізраїля, 14 і робили гірким їхнє життя важкою працею з глиною та цеглою, усякими роботами на полі, — усякими роботами, до яких примушували їх силоміць. 15 І тоді єгипетський цар звернувся до єврейських повитух (ім’я першої з них — Сепфора, ім’я другої — Фуа) 16 і сказав: Коли допомагаєте єврейкам при пологах, то якщо буде хлопчик — убивайте його, а якщо дівчинка, — залишайте її живою . 17 Та повитухи боялися Бога і не робили так, як звелів їм цар Єгипту. Вони залишали в живих і хлопчиків. 18 Тож єгипетський цар покликав повитух і запитав їх: Чому це ви так чините — залишаєте живими хлопчиків? 19 А повитухи відповіли фараонові: Єврейки не такі , як єгипетські жінки, бо народжують ще до того, як до них прийдуть повитухи! Тож вони народжували. 20 І Бог чинив добро повитухам, а народ множився і ставав дуже сильним. 21 Оскільки повитухи боялися Бога, то набули собі доми. 22 Тоді фараон наказав усьому своєму народові, кажучи: Кожного хлопчика, який тільки народиться в єврейки, кидайте в ріку, а кожну дівчинку залишайте живою.
1 Вот имена сынов Израилевых, которые вошли в Египет с Иаковом [отцом их], вошли каждый со [всем] домом своим: 2 Рувим, Симеон, Левий и Иуда, 3 Иссахар, Завулон и Вениамин, 4 Дан и Неффалим, Гад и Асир. 5 Всех же душ, происшедших от чресл Иакова, было семьдесят [пять], а Иосиф был уже в Египте. 6 И умер Иосиф и все братья его и весь род их; 7 а сыны Израилевы расплодились и размножились, и возросли и усилились чрезвычайно, и наполнилась ими земля та.
8 И восстал в Египте новый царь, который не знал Иосифа, 9 и сказал народу своему: вот, народ сынов Израилевых многочислен и сильнее нас; 10 перехитрим же его, чтобы он не размножался; иначе, когда случится война, соединится и он с нашими неприятелями, и вооружится против нас, и выйдет из земли [нашей]. 11 И поставили над ним начальников работ, чтобы изнуряли его тяжкими работами. И он построил фараону Пифом и Раамсес, города для запасов, [и Он, иначе Илиополь]. 12 Но чем более изнуряли его, тем более он умножался и тем более возрастал, так что [Египтяне] опасались сынов Израилевых. 13 И потому Египтяне с жестокостью принуждали сынов Израилевых к работам 14 и делали жизнь их горькою от тяжкой работы над глиною и кирпичами и от всякой работы полевой, от всякой работы, к которой принуждали их с жестокостью.
15 Царь Египетский повелел повивальным бабкам Евреянок, из коих одной имя Шифра, а другой Фуа, 16 и сказал [им]: когда вы будете повивать у Евреянок, то наблюдайте при родах: если будет сын, то умерщвляйте его, а если дочь, то пусть живет. 17 Но повивальные бабки боялись Бога и не делали так, как говорил им царь Египетский, и оставляли детей в живых. 18 Царь Египетский призвал повивальных бабок и сказал им: для чего вы делаете такое дело, что оставляете детей в живых? 19 Повивальные бабки сказали фараону: Еврейские женщины не так, как Египетские; они здоровы, ибо прежде нежели придет к ним повивальная бабка, они уже рождают. 20 За сие Бог делал добро повивальным бабкам, а народ умножался и весьма усиливался. 21 И так как повивальные бабки боялись Бога, то Он устроял домы их. 22 Тогда фараон всему народу своему повелел, говоря: всякого новорожденного [у Евреев] сына бросайте в реку, а всякую дочь оставляйте в живых.