1 Другий почав говорити, — той, що сказав про силу царя: 2 О, мужі! Хіба не люди підкоряють землю і море, пануючи над усім, що в них. 3 Цар же перемагає, володіє всіма і панує над ними, і все, що тільки скаже їм, слухають. 4 Якщо скаже їм вести війну один проти одного, чинять. Якщо ж пошле їх на війни, ідуть і приборкують гори, стіни і вежі. 5 Б’ють, б’ються і не переступають слово царя. Якщо ж переможуть, збирають для царя все, і те, що захоплять, і все інше. 6 Ті, що не воюють і не б’ються, але обробляють землю, коли сіють знову, збираючи, несуть цареві. І, випереджаючи один одного, приносять данину цареві. 7 І він є сам, один. Коли скаже вбити, — убивають. Сказав відпустити — відпускають. 8 Сказав побити — б’ють. Сказав винищити — винищують. Сказав збудувати — будують. 9 Сказав вирубати — вирубують. Сказав насадити — насаджують. 10 І весь його народ, і сили його слухають. 11 А в цьому він лягає, їсть, п’є і спить, а вони охороняють довкола нього, і кожний з них не може відійти і чинити свої діла, і не є йому неслухняними. 12 О, мужі! Хіба не перемагає цар, бо так його слухаються! І замовк.
13 А третій, що сказав про жінку і правду, — це Зоровавель, — він почав говорити: 14 Мужі! Хіба не великий цар, і люди численні, і вино перемагає, хто ж той, що володіє ними, чи хто панує над ними, хіба не жінки? 15 Жінки породили царя і весь народ, який панує над морем і землею. 16 І з них вийшли, і вони вигодували їх, тих, що насадили виноградники, з яких твориться вино. 17 Вони виробляють одяг людям, вони роблять славу чоловікам, і чоловіки не можуть бути без жінок. 18 Якщо ж зберуть золото, срібло і всяку гарну річ, і бачать одну гарну на вигляд і красиву жінку 19 і, залишивши все це, споглядають на неї і з відкритими устами дивляться на неї, і всі її жадають більше за золото, срібло і всяку гарну річ. 20 Чоловік залишає свого батька, який його вигодував, і власну країну, і пристає до власної жінки, 21 і з жінкою зоставляє душу, і не пам’ятає ані батька, ані матір, ані країну. 22 Тому потрібно, аби ви пізнали, що жінки панують над вами. Чи не терпите болі й трудитеся, і все даєте, і приносите жінкам? 23 Чоловік бере свій меч і виходить, щоб іти в дорогу, чинити розбій, красти і плисти морем і ріками. 24 І бачить лева, і в темряву йде, і коли вкраде, учинить розбій і пограбує, та відносить улюбленій. 25 Чоловік більше любить власну жінку, ніж батька і матір. 26 І численні стали безумними власним розумом через жінок, і через них вони стали рабами, 27 численні загинули, були вбиті й згрішили через жінок. 28 Тож тепер невже не вірите мені? Хіба цар не могутній своєю владою? Чи не всі країни бояться доторкнутися до нього. 29 Я бачив його і Апамину, дочку подивугідного Вартака, наложницю царя, що сиділа по правиці царя, 30 брала вінець з голови царя і клала на свою, і по щоці лівицею вдарила царя. 31 І при цьому цар, відкривши уста, глядів на неї. І коли засміється до нього, він сміється. Коли ж розгнівається на нього, він її потішає, щоб її примирити. 32 О, мужі! Хіба не сильні жінки, коли так чинять?
33 І тоді цар і вельможі поглянули один на одного. 34 І він почав говорити про правду: Мужі, хіба не сильні жінки? Велика земля, високе небо і швидке в бігу сонце, бо повертається довкола неба і знову біжить на своє місце в один день. 35 Чи не великий Той, що це робить? І велика, і сильна в усьому правда! 36 Уся земля правду кличе, і небо її благословить, усі діла трясуться і тремтять, і немає з нею нічого неправедного. 37 Неправедне вино, неправедний цар, неправедні жінки, неправедні всі людські сини, неправедні всі їхні діла, ці всі. І немає в них правди, і в їхній неправедності гинуть. 38 Правда ж перебуває, зміцнюється навіки, живе і міцнішає навіки-віків. 39 І не вміє зглядатися на обличчя, ні приймати дари, але творить праведне з усього неправедного і поганого. І всім до вподоби її діла, і немає в її суді нічого неправедного. 40 Її сила, царство, влада і велич усіх віків. Благословенний Бог правди. 41 Він перестав говорити. І тоді весь народ закричав, і тоді сказали: Велика правда, і вона перемагає.
42 Тоді цар сказав йому: Попроси, що хочеш, більше від написаного, і дамо тобі, оскільки ти виявився наймудрішим. Тож сядеш поблизу мене і назвешся моєю родиною. 43 Тоді він сказав цареві: Згадай молитву, якою я помолився, щоби збудувати Єрусалим, у день, коли ти прийняв твоє царство, 44 і щоб відіслати весь посуд, забраний з Єрусалима, який відлучив Кир, коли обіцяв вигубити Вавилон, і обіцяв відіслати туди. 45 Ти обіцяв збудувати храм, який спалили ідумейці, коли спустошено Юдею халдеями. 46 Тепер це є те, про що тебе прошу, пане царю, і що молю в тебе, і це відповідає твоїй величності. Тож благаю, щоб ти виконав обітницю, яку ти з уст твоїх обіцяв зробити Цареві неба.
47 Тоді цар Дарій, уставши, поцілував його і написав йому листи до всіх економів, намісників, воєвод і сатрапів, щоб провели його і тих, що з ним, усіх, що йдуть будувати Єрусалим. 48 І написав листи до всіх намісників у Долині Сирії, Фінікії і тим, що в Лівані, щоб приносили кедрове дерево з Лівану до Єрусалима, і щоб з ним збудували місто. 49 І написав усім юдеям про свободу, тим, що йдуть із царства до Юдеї, аби кожний сильний, сатрап, намісник і економ не приходив до їхніх дверей, 50 і кожна околиця, яку тримають, щоб була їм без податку, і щоб ідумейці залишили юдейські села, які утримують, 51 і на будування святині дали на рік двадцять талантів, поки будується, 52 і десять талантів на рік на жертовник, щоб підтримувати всепалення кожного дня, щоби, згідно із заповіддю, приносити сімнадцять всепалень , 53 і щоби була свобода для всіх, хто приходить з Вавилону будувати місто, для них, їхніх дітей і всіх священиків, що приходять. 54 Написав же і про утримання, і священний одяг, що в ньому служитимуть. 55 І написав, щоб дати левітам утримання аж до того дня, коли закінчиться будова дому та Єрусалима, 56 і написав про всіх сторожів міста, щоб дати їм жереб і утримання. 57 І відіслав увесь посуд, який вилучив Кир з Вавилону. І все, що Кир сказав зробити, він заповів зробити і відіслати до Єрусалима.
58 Коли молодець вийшов, піднявши обличчя до неба перед Єрусалимом, він поблагословив Царя неба, кажучи: 59 Від Тебе перемога, від Тебе мудрість і Твоя слава, а я твій раб. 60 Благословенний Ти, що дав мені мудрість. І Тобі визнаюся, Володарю батьків. 61 І він взяв листи, вийшов до Вавилону і сповістив усім своїм братам. 62 Вони поблагословили Бога своїх батьків, бо Він дав їм свободу і відпущення, 63 щоб піти і збудувати Єрусалим і храм, де на ньому дано Його Ім’я. І вони святкували сім днів з музикою і радістю.
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)