Притча про сіяча
1 Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря;
2 і зібралося біля Нього безліч людей; Він увійшов у човен і сів, а всі люди стояли на березі.
3 І Він багато розповідав їм притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти.
4 І коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи та визбирали його.
5 Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і швидко зійшло, бо не мало глибокої землі,
6 а як піднялося сонце, — зів’яло і, не маючи кореня, засохло.
7 Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його.
8 А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів.
9 Хто має вуха [щоби слухати], нехай слухає!
Чому Ісус говорив притчами?
10 Підійшовши, учні запитали Його: Чому Ти говориш до них притчами?
11 А Він у відповідь сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.
12 Адже хто має, тому дасться, і матиме понад міру, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього.
13 Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, — не чують і не розуміють;
14 і збувається щодо них пророцтво Ісаї, в якому говориться: Слухом будете чути, та не зрозумієте, і вдивляючись, будете дивитися, та не побачите.
15 Адже серце цього народу огрубіло, і вухами недочувають, і очі свої замружили, аби не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміли і не навернулися, щоб Я зцілив їх.
16 Ваші ж очі та ваші вуха блаженні, бо бачать і чують.
17 Запевняю вас, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, але не бачили; і чути хотіли те, що ви чуєте, але не чули.
Пояснення притчі про сіяча
18 Отже, послухайте притчу про сіяча.
19 До кожного, хто слухає слово про Царство, та не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці; це те, що посіяне при дорозі.
20 А посіяне на кам’янистому — це той, хто слухає слово і відразу з радістю його приймає,
21 але, не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настають труднощі або переслідування за слово, він відразу спокушується.
22 Посіяне в тернях — це той, хто слухає слово, але клопоти віку та омана багатства заглушають те слово, і воно залишається без плоду.
23 А посіяне в добру землю — це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід — один родить у сто разів, інший — у шістдесят, а ще інший — у тридцять.
Притча про кукіль
24 Іншу притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до людини, яка посіяла добірне насіння на своєму полі.
25 Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці, та й пішов.
26 А як зійшло збіжжя і дало колос, тоді ж з’явився і кукіль.
27 Тож прийшли слуги господаря і сказали йому: Пане, хіба не добірне насіння ти сіяв на своєму полі? Звідки ж узявся кукіль?
28 А він сказав їм: Людина-ворог це зробила. І кажуть йому раби: Хочеш, щоб ми пішли й випололи його?
29 Він же сказав: Ні, щоб ви часом, виполюючи кукіль, не повиривали разом з ним і пшениці.
30 Залиште, щоб і те, і друге разом росло до жнив, а під час жнив скажу женцям: зберіть спершу кукіль та пов’яжіть його в снопи, аби спалити його, а пшеницю зберіть до моєї клуні.
Притча про гірчичне зерно і про закваску
31 Іншу притчу подав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла, та й посіяла на своєму полі;
32 воно, хоч і найменше з усіх зерен, та коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні й гніздяться на його гілках.
33 Іншу притчу навів їм: Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок борошна, поки все вкисло.
34 Усе це промовляв Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не говорив,
35 щоби збулося сказане через пророка, який говорив: Відкрию уста Мої в притчах, виявлю сховане від початку світу!
Пояснення притчі про кукіль
36 Відпустивши натовп, Він прийшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: Роз’ясни нам притчу про польовий кукіль.
37 Він же, відповідаючи, сказав: Той, Хто сіє добірне насіння, — це Син Людський,
38 а поле — це світ; добірне ж насіння — це сини Царства; кукіль — це сини лукавого;
39 ворог, що його посіяв, — це диявол; жнива — це кінець світу, а женці — це ангели.
40 Отже, як збирають кукіль і палять у вогні, так буде при кінці світу:
41 Син Людський пошле Своїх ангелів, які зберуть з Його Царства всі спокуси й тих, хто чинить беззаконня,
42 і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.
43 Тоді праведні засяють, як сонце, у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає.
Притчі про скарб, перлину та невід
44 Царство Небесне подібне до скарбу, схованого в полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радості йде та продає все, що має, і купує те поле.
45 Ще Царство Небесне подібне до людини, — до купця, який шукає гарних перлин;
46 знайшовши одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її.
47 Царство Небесне подібне також до закинутого в море невода, який назбирав усякої всячини,
48 а коли він наповниться, його витягнуть на берег та, сівши, виберуть усе добре до посудин, а непридатне викинуть геть.
49 Так буде при кінці віку: вийдуть ангели і відділять злих з-поміж праведних,
50 і їх повкидають у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.
51 [Каже їм Ісус]: Чи зрозуміли це все? Відповідають Йому: Так.
52 Він же сказав їм: Тому-то кожний книжник, котрий навчений про Царство Небесне, подібний до людини-господаря, яка витягає зі своєї скарбниці нове і старе.
Ісуса не приймають на батьківщині
53 Коли закінчив Ісус ці притчі, Він пішов звідти.
54 Прийшовши на Свою батьківщину, Він навчав їх у їхній синагозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сила?
55 Хіба Він не син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його — Яків, Йосиф, Симон і Юда?
56 Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все?
57 І вони спокушувалися Ним. Ісус же сказав їм: Пророк не буває без пошани, — хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі.
58 І не зробив там багатьох чудес через їхнє невірство.
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)