1 І підійшов Давидові час, щоб йому померти, і він заповів своєму синові Соломонові, кажучи: 2 Я йду дорогою всієї землі. Будь сильним і стань мужчиною! 3 Ти дотримуватимешся застережень Господа, свого Бога, щоб ходити Його дорогами, виконувати Його заповіді, постанови і суди, записані в законі Мойсея, щоб ти знав, як тобі діяти у всьому, що тільки тобі заповідаю, 4 аби Господь виконав Своє слово, яке говорив мені , обіцяючи: Якщо збережуть твої сини свою дорогу, щоб ходити переді Мною в правді всім своїм серцем і всією своєю душею! — запевняючи: Не вигубиться тобі чоловік на троні Ізраїля!
5 І ти знаєш, що мені вчинив Йоав, син Саруї, що він учинив двом військовим командирам Ізраїля, Авенирові, синові Нира, і Амессаєві, синові Єтера, — він убив їх. Він пролив кров війни в мирний час і пролив невинну кров на свій пояс, який на його стегні, та на своє взуття, яке на його нозі. 6 Тож учиниш за твоєю мудрістю, і не зведеш його сивини в мирі до аду. 7 А синам Верзеллія, ґалаадцям, учиниш милосердя, і будуть між тими, які їдять при твоєму столі, бо так наблизилися до мене, коли я втікав з-перед Авесалома, твого брата. 8 І ось з тобою Семеї, син Ґири, нащадок Веніаміна з Вауріма, — він прокляв мене болючим прокляттям у день, коли я подався в Табори. Та коли він вийшов назустріч мені до Йордану, я поклявся йому в Господі, кажучи: Не вб’ю тебе мечем! 9 Ти ж не вважатимеш його невинним і знатимеш, що йому вчинити, бо ти — мудрий чоловік, і зведеш його сивину в крові до аду.
10 І заснув Давид, і його поховали з його батьками в місті Давида. 11 А час, протягом якого Давид царював над Ізраїлем, був сорок років. У Хевроні він царював сім років, в Єрусалимі — тридцять три роки. 12 І Соломон, у дванадцятилітньому віці, сів на престол Давида, свого батька, а його царство було дуже добре облаштоване.
13 Якось Адоній, син Анґіти, увійшов до Вирсавії, матері Соломона, і поклонився їй. Вона ж запитала: Чи мирний твій прихід? Він же відповів: Мирний. 14 Слово в мене до тебе. І вона сказала йому: Говори. 15 А він сказав їй: Ти знаєш, що царство було моїм, і весь Ізраїль покладав обличчя своє на мене, як на царя, але царство відвернулося і стало мого брата, бо це було йому від Господа. 16 Тепер я маю до тебе одне прохання — не відверни свого обличчя! А Вирсавія сказала йому: Говори! 17 І він сказав їй: Звернися до царя Соломона, бо він не відверне свого обличчя від тебе, тож нехай дасть мені Авісаку, соманітянку, за жінку! 18 І Вирсавія відповіла: Добре, я скажу про тебе цареві.
19 Тож Вирсавія ввійшла до царя Соломона, щоб говорити йому про Адонію. А цар піднявся їй назустріч, поцілував її і сів на своєму престолі, а для матері царя поставили окремий престол, і вона сіла по його правиці. 20 І вона сказала йому: Я маю до тебе одне невелике прохання, не відверни свого обличчя! І цар сказав їй: Проси, моя мамо, бо не відвернуся від тебе! 21 Тож вона сказала: Нехай буде дана Авісака, соманітянка, за жінку Адонії, твоєму братові!
22 А цар Соломон у відповідь своїй матері сказав: Чому ти просиш Авісаку для Адонії? Тож проси для нього і царство, бо він — мій брат, старший за мене, з ним — священик Авіятар, і полководець, син Саруї, у нього — друг! 23 І поклявся цар Соломон Господом, запевняючи: Так нехай учинить мені Бог і так добавить, бо на свою душу заговорив Адонія це слово. 24 Тож тепер нехай живе Господь, Який підготував мене і поставив мене на престол мого батька Давида, і він зробив мені дім, так, як сказав Господь, бо сьогодні Адонія помре! 25 Цар Соломон доручив Ванеї, синові Йодая, і він убив його. І в той день Адонія помер.
26 А священикові Авіятарові цар сказав: Втікай ти в Анатот на своє поле, бо в цей день ти заслуговуєш смерті, та тебе не вб’ю, бо ти носив ковчег Господнього завіту перед моїм батьком, і тому, що ти зазнав страждань у всьому, у чому зазнав страждань мій батько! 27 І Соломон прогнав Авіятара, щоб не був Господнім священиком, аби виконати слово Господа, яке Він сказав про дім Ілі в Силомі.
28 І дійшла чутка аж до Йоава, сина Саруї (бо Йоав звернув за Адонієм, а не пішов за Соломоном), і Йоав утік до Господнього намету, і схопився за роги жертовника. 29 І Соломонові сповістили, доповідаючи: Йоав утік до Господнього намету, і ось тримається за роги жертовника! І послав Соломон до Йоава, кажучи: Що тобі сталося, чому ти втік до жертовника? А Йоав сказав: Бо я отримав страх перед тобою, і втік до Господа. І цар Соломон послав Ванею, сина Йодая, кажучи: Іди, убий його і поховай його. 30 І пішов Ванея, син Йодая, до Йоава, до Господнього намету, і сказав йому: Так говорить цар: Вийди! А Йоав відповів: Не вийду, тут помру! І Ванея, син Йодая, повернувся і сказав цареві, доповідаючи: Так і так сказав Йоав і так мені відповів. 31 Тоді цар сказав йому: Іди і вчини йому так, як він сказав, — убий його і поховаєш його! І сьогодні знімеш з мене і з дому мого батька кров, яку даремно пролив Йоав! 32 І повернув Господь кров його несправедливості на його ж голову, коли він зустрів двох праведних мужів, кращих за себе, і вбив їх мечем, а мій батько Давид не знав про їхню кров — Авенира, сина Нира, полководця Ізраїля, і Амесси, сина Єтера, полководця Юди. 33 І їхня кров повернулася йому на голову і на голову його нащадків навіки. А Давидові та його нащадкам, його домові та його престолові нехай навіки буде мир від Господа! 34 І Ванея, син Йодая, зустрів Йоава, убив його і поховав його в його домі в пустелі. 35 І цар настановив Ванею, сина Йодая, замість нього над військом. І царство піднялося в Єрусалимі, і цар поставив священика Садока на першого священика замість Авіятара.
35a Господь дав Соломонові розуму, дуже великої мудрості й широти серця, як піску, що біля моря, 35b і розумові здібності Соломона дуже помножилися над розумовими здібностями всіх синів старійшин і над усіма розумними Єгипту.
35c І він узяв дочку фараона, і привів її до міста Давида, доки він не закінчив свій дім, і Господній дім перше, і мур Єрусалима довкола. За сім років він їх зробив і закінчив. 35d І в Соломона було сімдесят тисяч тих, які носили вантажі, і вісімдесят тисяч каменярів на горі. 35e І Соломон зробив море, укріплення, великі вмивальниці, стовпи, водограї двору і мідне море. 35f І збудував замок, його оборони і висік прохід у місті Давида, так що дочка фараона ходила з міста Давида до свого дому, який він збудував для неї. Тоді він збудував замок.
35g І Соломон приносив тричі на рік всепалення і мирні жертви на жертовнику, який він збудував Господу, і кадив перед Господом та закінчив дім.
35h Ось це старійшини, наставлені над ділами Соломона: три тисячі шістсот наставлених над народом, який працював. 35i І він збудував Ассур, Маґдо, Ґазер, Верхній Веторон і Ваалат. 35k Тільки після того, як він збудував Господній дім і єрусалимський мур довкола, після цього збудував ці міста.
35l І коли ще жив Давид, він заповів Соломонові, кажучи: Ось з тобою Семей, син Ґири, син нащадка Веніаміна з Хеврона. 35m Він мене прокляв жахливим прокляттям у той день, коли я виходив до Таборів, 35n і він вийшов мені назустріч до Йордану, і я йому поклявся Господом, кажучи: Не буде вбитий він мечем! 35o А тепер не вчиниш його невинним, бо ти — розумний чоловік і знатимеш, що йому вчиниш, і зведеш його сивину в крові до аду!
36 І покликав цар Семея, і сказав йому: Збудуй собі дім у Єрусалимі, перебувай там і звідти не виходитимеш нікуди! 37 І буде, що в день твого виходу, коли ти перейдеш потік Кедрон, достеменно знай , що неодмінно помреш , — твоя кров буде на твоїй голові! І цар взяв у нього клятву в той день, 38 і Семей сказав цареві: Добре те слово, яке ти сказав, мій володарю, царю! Так учинить твій раб. І Семей перебував в Єрусалимі три роки. 39 І сталося через три роки, що втекли два раби Семея до Анхуса, сина Мааха, царя Ґета. І Семеєві сповістили, повідомляючи: Ось твої раби в Ґеті. 40 Тож Семей устав, засідлав свого осла і пішов у Ґет до Анхуса, аби відшукати своїх рабів. І пішов Семей та привів своїх рабів з Ґета. 41 Та Соломонові сповістили, доповідаючи: Семей пішов з Єрусалима до Ґета і повернув своїх рабів! 42 І послав цар, покликав Семея і сказав йому: Хіба не закляв я тебе Господом і засвідчив тобі, мовлячи: У той день, в який вийдеш з Єрусалима і підеш направо чи наліво, достеменно знай , що неодмінно помреш ? 43 Тож як це не зберіг ти Господньої клятви і наказу, який я тобі заповів? 44 І промовив цар до Семея: Ти знаєш усе своє зло, яке пізнало твоє серце, що ти вчинив Давидові, моєму батькові! Тож Господь віддав твоє зло на твою голову. 45 А цар Соломон благословенний, і престол Давида буде встановлений перед Господом навіки! 46 І цар Соломон дав вказівку Ванеєві, синові Йодая, і він вийшов та вбив його, і той помер.
46a Цар Соломон був дуже розумним і мудрим, Юда та Ізраїль були дуже численними, у кількості наче пісок, що біля моря, їли, пили і раділи. 46b Соломон був володарем між усіма царствами, Соломонові приносили дари і служили всі дні його життя. 46c І Соломон почав відкривати володіння Лівану, 46d і він збудував Терми в пустелі. 46e Ось це їжа Соломона: Тридцять мір пшеничного борошна і шістдесят мір розтертого борошна, десять добірних телят, двадцять випасених волів, сто овець, крім оленів, сарн і годованих добірних птахів. 46f Адже він був володарем усього, що на другому боці ріки, від Рафі аж до Ґази, у всіх царствах, що на другому боці ріки. 46g І був у нього мир з усіх сторін довкола нього, і Юда та Ізраїль жили впевнено, кожний під своїм виноградником і під своєю смоківницею, споживаючи їжу і п’ючи, — від Дана і аж до Вирсавії, усі дні Соломона. 46h Ось це — володарі Соломона: Азарій, син священика Садока, і Орній, син Натана, володар над наглядачами, Едрам над його домом, і Сува, писар, і Васа, син Ахіталама, літописець, Аві, син Йоава, полководець, Ахіре, син Едрая, над вантажами, Ванея, син Йодая, над домом та над будовою і Захур, син Натана, радник. 46i І було в Соломона сорок тисяч породистих коней для колісниць і дванадцять тисяч коней. 46k І він володів усіма царствами від ріки і аж до землі филистимців, аж до гір Єгипту.
46l Соломон, син Давида, царював над Ізраїлем і Юдою в Єрусалимі.
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)