1 І сталося, коли почули народи, які довкола, що збудовано жертовник і оновлено святиню, як раніше, то вони сильно розгнівалися 2 і вчинили раду, щоб вигубити рід Якова, тих, що були посеред них, і почали вбивати та виганяти народ. 3 І Юда воював із синами Ісава в Ідумеї, Акрабаттині, тому що вони оточили Ізраїль, і побив їх великою поразкою, скинув їх і взяв їхню здобич. 4 І згадали зло синів Ваяна, які були пасткою для народу і загрозою, щоби чатувати на них на дорогах. 5 І вони були ним замкнені у вежах, і він приступив до них, прокляв їх і спалив їхні вежі вогнем з усіма, що були всередині.
6 І він перейшов проти синів Аммона, і знайшов сильну руку, численний народ і їхнього володаря Тимофія. 7 І він вступив з ними в бій численними війнами, і вони були розгромлені перед його обличчям, і він їх вигубив. 8 І він узяв Язир і його дочірні поселення , і повернувся до Юдеї. 9 І зібралися народи, що в Ґалааді, проти Ізраїля, проти тих, що були в їхніх околицях, аби їх вигубити, і вони втекли до твердині Датема, 10 і відіслали листи до Юди та його братів, кажучи: Зібралися проти нас народи, які довкола нас, щоб нас вигубити, 11 і готуються піти і захопити твердиню, до якої втікаємо, і Тимофій є на чолі їхньої сили. 12 Тож тепер, прийшовши, вирви нас з їхньої руки, бо впало безліч з нас 13 і всі наші брати, що в Тувії, винищені, і вони взяли в полон їхніх жінок, їхніх дітей і посуд, і там загинуло близько однієї тисячі мужів!
14 Ще читалися листи, аж ось інші посли прийшли з Галилеї, роздираючи одяг, сповіщаючи згідно із цими словами, 15 кажучи, що зійшлися проти них від Птолемаїди, Тиру, Сидона і всієї Галілеї чужинців, щоб їх вигубити. 16 Коли ж почув Юда і народ ці слова, то зібрався великий збір, аби порадитися, що їм зробити для своїх братів, які є в біді, і завойовані ними. 17 І сказав Юда Симонові, своєму братові: Вибери собі мужів, піди і спаси твоїх братів, що в Галілеї, а я і мій брат Йонатан підемо до Ґалаадити. 18 І він залишив Йосифа, сина Захарія, і Азарія як володар народу з решти із сили в Юдеї для охорони, 19 і заповів їм, кажучи: Дбайте про цей народ і не вв’язуйтеся у війну з народами, аж доки ми не повернемося.
20 І відділили Симонові три тисячі мужів, щоб піти до Галилеї, Юді ж — вісім тисяч мужів до Ґалаадити. 21 І пішов Симон до Галилеї, і вступив у численні бої з народами, і народи були розбиті перед його обличчям, 22 і він гнався за ними аж до брами Птолемаїди. І полягло з народів якихось три тисячі мужів, і він забрав їхню здобич. 23 І він узяв тих, що з Галілеї і в Арваттах з жінками та дітьми, і все, що було в них, і привів до Юдеї з великою радістю.
24 А Юда Маккавей і Йонатан, його брат, перейшли Йордан і пішли триденною дорогою по пустелі. 25 І зустріли наватеїв, та вони зустріли їх мирно й розповіли їм усе, що сталося з їхніми братами в Ґалаадиті, 26 і що численні з них забрані до Восора і Восора в Алемах, Хасфо, Македі та Карнаїні, усі вони — сильні та великі міста. 27 І в інших містах Ґалаадити є туди забрані. На другий день шикуються, щоб стати до бою проти твердинь, захопити і вигубити всіх цих в один день. 28 І раптово звернув Юда та його табір дорогою до пустелі Восорри. І він захопив місто, убив кожного із чоловічої статі вістрям меча, узяв усю їхню здобич і спалив його у вогні. 29 І відійшов звідти вночі, і пішов аж до твердині.
30 І сталося, що рано-вранці вони підняли свої очі, і ось багато народу, якому не було числа, що несли драбини і бойові машини, щоб захопити твердиню, і воювали з ними. 31 І Юда побачив, що почався бій, і крик міста піднявся аж до неба — і з труб, і з великим криком, 32 і він сказав мужам сили: Повоюйте сьогодні за наших братів! 33 І він вийшов трьома частинами за ними, і затрубили трубами, і закричали в молитві. 34 І довідався табір Тимофія, що це Маккавей, і втекли від його обличчя, і він їх побив великою поразкою, і з них полягло в той день якихось вісім тисяч чоловік. 35 І він звернув до Маафи, воював проти неї, захопив її, убив кожного із чоловічої статі і взяв її здобич та спалив її вогнем. 36 Звідти він пішов і забрав Хасфо, Макед, Восор і решту міст Ґалаадити.
37 А після цих подій Тимофій зібрав інший табір і отаборився напроти обличчя Рафона на другій стороні потоку. 38 А Юда послав вистежити табір, і йому сповістили, кажучи: До нього зібрані всі народи, що довкола нас, дуже велика сила! 39 І він найняв їм на допомогу аравійців, і отаборилися на другій стороні потоку, вони готові йти проти тебе на війну! І пішов Юда їм назустріч. 40 І сказав Тимофій володарям своєї сили, коли наближався Юда та його табір до потоку води: Якщо він спочатку перейде до нас, ми не зможемо встояти перед ним, бо він безсумнівно подолає нас. 41 Якщо ж злякається і отабориться на другому боці ріки, ми перейдемо до нього і його здолаємо.
42 А коли Юда наблизився до потоку води, то поставив писарів народу на потоці й заповів їм, кажучи: Не залиште жодного чоловіка, щоб отаборився, але хай усі підуть до бою. 43 І він першим перейшов напроти них, а за ним — весь народ, і язичники були розбиті перед їхнім обличчям, і кинули свою зброю, і втекли в храм Карнаїна. 44 І вони взяли місто, і спалили у вогні храм з усіма, що в ньому. І Карнаїн відвернувся, і вони не могли більше встояти перед обличчям Юди. 45 І Юда зібрав увесь Ізраїль, що в Ґалаатиді, — від малого аж до великого, і їхніх жінок, їхніх дітей і посуд, дуже великий табір, щоб піти в землю Юди.
46 І вони прийшли аж до Ефрона, — це велике місто на дорозі, дуже сильне, не можна було від нього відхилитися направо чи наліво, але тільки піти посередині нього. 47 І ті, що з міста, замкнулися і завалили брами камінням. 48 І послав до них Юда з мирними словами, кажучи: Пройдемо через твою землю, щоб піти в нашу землю, і ніхто вам не вчинить зла, лише перейдемо ногами. Та не захотіли йому відкрити. 49 І Юда заповів проголосити в таборі, щоб кожний отаборився на місці, в якому є. 50 І отаборилися мужі сили, і він воював проти того міста цілий день і цілу ніч, і місто було видане в його руки. 51 І він вигубив кожного із чоловічої статі вістрям меча, розбив його, взяв його здобич і пройшов через місто по вбитих. 52 І вони перейшли Йордан до великої долини напроти обличчя Ветсана. 53 І Юда збирав останніх і підбадьорював народ упродовж усієї дороги, аж доки не прийшов у землю Юди. 54 І вони прийшли на гору Сіон з радістю і веселістю, і принесли всепалення, бо з них не впав ніхто, аж доки не повернулися в мирі.
55 І в дні, в які був Юда і Йонатан в землі Ґалааду, і Симон, його брат, у Галілеї проти обличчя Птолемаїди, 56 почув Йосиф, син Захарії, і Азарія, володарі сили, про хоробрі та воєнні вчинки, які вони здійснили, 57 і сказали: Зробімо і ми самим собі ім’я, і підімо воювати проти народів, що довкола нас. 58 І він сповістив тим, що із сили, які з ними, і вони пішли проти Ямнеї. 59 А з міста вийшов Ґорґія і його мужі їм назустріч на війну. 60 Тож Йосиф і Азарія звернули в сторону, і були гнані аж до границь Юдеї, і впали в той день з народу Ізраїля якихось дві тисячі чоловік. 61 І була велика поразка в народі, тому що не послухалися Юди і його братів ті, що бажали показати шляхетні діла. 62 Вони ж не були з насіння мужів, якими дано спасіння Ізраїля через їхню руку.
63 А муж Юда та його брати дуже прославилися перед усім Ізраїлем і всіма народами, де було чути їхнє ім’я. 64 І до них збиралися ті, що прославляли похвалами. 65 І вийшов Юда та його брати, і воювали проти синів Ісава в землі, що до півдня, і він розгромив Хеврон і його дочірні, знищив його твердині й спалив його стовпи довкола. 66 І він підвівся, щоб піти в землю чужинців, і проходив Марісу. 67 У той день в бою полягли священики, які бажали йому показати мужні діла, коли вони вийшли на бій, не порадившись. 68 І відхилився Юда до Азоту, землі чужоземців, і знищив їхні вівтарі, спалив вогнем різьблення їхніх богів, забрав здобич міст і повернувся в землю Юди.
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)