1 Одного дня Йонатан, син Саула, сказав слузі, який носив його зброю: Давай пройдемо до Мессави филистимців, що на тому боці! Та він не сповістив цього своєму батькові. 2 А Саул у той час перебував поблизу гранатового дерева на верхів’ї гори, що в Маґдоні, і з ним були якихось шістсот чоловік 3 і Ахія, син Ахітова, брата Йохавида, сина Фінееса, сина Ілі, Божого священика в Силомі, який носив ефод. Та народ не знав, що Йонатан пішов. 4 Посеред переходу, яким Йонатан намагався пробратися до табору филистимців, був виступ скелі з одного боку і виступ скелі з іншого, ім’я одного — Вазес, ім’я другого — Сенна. 5 Одна дорога — з півночі, що йде до Махмаса, друга дорога — з півдня, що йде до Ґаваа.
6 І промовив Йонатан до слуги, який носив його зброю: Давай пройдемо до Мессави тих необрізаних. Можливо Господь що-небудь зробить для нас! Адже Господу не важко спасати за допомогою багатьох чи кількох! 7 А той, хто носив його зброю, сказав йому: Чини все, до чого схилилося твоє серце. Ось я з тобою, як твоє серце, так і моє серце! 8 Тоді Йонатан сказав: Ось ми переходимо до мужів і натрапимо на них! 9 Якщо заговорять до нас так: Зачекайте там, аж доки сповістимо вам! То станемо в себе і не підемо проти них. 10 Якщо ж до нас так скажуть: Ходіть до нас! То підемо, бо Господь передав їх у наші руки. Це нам знак!
11 І вони обидва ввійшли до Мессави филистимців, а филистимці кажуть: Ось євреї виходять зі своїх ровів, куди вони поховалися. 12 І мужі Мессави звернулися до Йонатана і до того, хто носив його зброю, і кажуть: Підійдіть до нас, і ми вам щось покажемо! Тож Йонатан сказав до того, хто носив його зброю: Давай за мною, бо Господь передав їх у руки Ізраїля! 13 І Йонатан на своїх руках і на своїх ногах піднявся вверх, і той, хто носив його зброю, з ним. І поглянули на обличчя Йонатана, і він побив їх, а той, хто носив його зброю, бив за ним. 14 І перший погром, яким Йонатан і той, хто носив його зброю, побили дротиками, пращами і камінням з долини складав приблизно двадцять чоловік. 15 І був жах у таборі й на полі. І весь народ, який в Мессаваті, і грабіжники жахнулися, та вони не бажали діяти, і земля була перелякана, і був жах від Господа.
16 Вартові Саула в Ґаваа Веніаміна глянули, аж ось табір перебував у замішанні по один бік і по інший.
17 І Саул сказав народові, який з ним: Розвідайте та подивіться, хто пішов від нас! І перевірили, і ось не знаходили Йонатана і того, хто носить його зброю. 18 І сказав Саул Ахії: Принесіть ефод! (Оскільки він у той день носив ефод перед Ізраїлем). 19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то шум в таборі филистимців дедалі більше зростав . І промовив Саул до священика: Зведи твої руки! 20 І заволав Саул і весь народ, який був з ним, аж поки не вступили в бій, і ось меч кожного був проти свого ближнього, — дуже велике замішання! 21 Раби, які були з филистимцями вчора і третього дня, ті, які йшли до табору, повернулися і вони, щоби бути з Ізраїлем, з тими, хто із Саулом і Йонатаном. 22 І весь Ізраїль, ті, які переховувалися на горі Єфрема, почули, що филистимці втекли, тож і вони зібралися за ними в бій. 23 У той день Господь спас Ізраїля.
І бій перейшов Ветон, і весь народ був із Саулом, якихось десять тисяч чоловік. І поширилася війна на кожне місто, що на горі Єфрема.
24 А Саул з незнання вчинив у той день великий переступ незнання, — він закляв народ, кажучи: Проклятий чоловік, який їстиме хліб до вечора, аж помщуся моєму ворогові! І весь народ не їв хліба. 25 А вся земля обідала. Хащі Яар були багатими на мед — на поверхні рівнини. 26 І прийшов народ до місця , багатого на мед, і ось він ішов, розмовляючи, та однак не було того, котрий повертав би свою руку до своїх уст, бо народ злякався Господньої клятви. 27 А Йонатан не чув, коли його батько заклинав народ, і він простягнув кінець своєї палиці, що в його руці, замочив її до вощини з медом, повернув свою руку до своїх уст, і його очі просвітилися. 28 А один із народу зауважив, кажучи: Твій батько ж узяв у народу присягу , кажучи: Проклятий чоловік, який сьогодні їстиме хліб! Тож народ підупав. 29 А Йонатан зрозумів і промовив: Мій батько знищив землю! Знай же, що мої очі побачили, бо я покуштував трохи цього меду, 30 але коли б народ таки поїв сьогодні зі здобичі їхніх ворогів, яку знайшли, то наскільки більшою тепер була б поразка серед филистимців!
31 І в той день він побив филистимців у Махемасі, і народ дуже знемігся. 32 І повернувся народ до здобичі, і народ взяв отари, стада, телят і різав на землі, і народ їв з кров’ю. 33 І сповістили Саулові, кажучи: Народ згрішив проти Господа, бо їв з кров’ю! А Саул у Ґеттемі сказав: Прикотіть мені сюди великий камінь! 34 Розійдіться в народ і скажіть їм, — промовив Саул, — щоб кожний приводив сюди своє теля і кожний свою вівцю, і нехай на ньому заколює, і не грішіть проти Господа, щоб їсти з кров’ю! І весь народ приводив (кожний те, що в його руці) й там різали. 35 І Саул збудував там жертовник для Господа. Це був перший, побудований Саулом, жертовник для Господа.
36 І сказав Саул: Ходімо за филистимцями вночі й пограбуймо їх, аж доки не проясниться день, і жодного не залишимо з них! А вони сказали: Усе, що добре перед тобою, чини! А священик сказав: Давайте підемо звідси до Бога! 37 І запитав Саул Бога: Якщо б я пішов за филистимцями, то чи видаси їх у руки Ізраїля? Та Він не відповів йому в той день. 38 Тоді Саул сказав: Приведіть сюди всі коліна Ізраїля, пізнайте і довідайтеся, через кого сьогодні стався цей гріх. 39 Адже живе Господь, Який спасає Ізраїля, бо якщо дасть відповідь і проти мого сина Йонатана, то він неодмінно помре ! Та не було жодного , хто дав би відповідь, серед усього народу. 40 Тож він сказав усьому Ізраїлеві: Ви станете рабами, і я з моїм сином Йонатаном станемо рабами. А народ сказав Саулові: Чини те, що добре перед тобою. 41 І промовив Саул: Господи, Боже Ізраїля, чому не відповів Ти сьогодні Твоєму рабові? Чи несправедливість в мені, чи в моєму синові Йонатані? Господи, Боже Ізраїля, дай об’явлення! Якщо ж скажеш це: У народі Твоєму Ізраїлі, дай же праведність! І жереб випав на Йонатана та Саула, і народ відійшов. 42 І сказав Саул: Киньте між мною і між моїм сином Йонатаном. Кого лишень Господь жеребом вибере, нехай помре! І народ сказав Саулові: Хай не станеться це слово! Та Саул переміг народ, тож кидають між ним і між його сином Йонатаном, і жереб випадає на Йонатана.
43 І Саул сказав Йонатанові: Сповісти мені, що ти вчинив! І сповістив йому Йонатан, кажучи: Я справді скуштував трохи меду, на кінчику палиці, що в моїй руці. І ось я маю померти. 44 А Саул сказав йому: Це нехай учинить мені Бог і нехай це додасть, бо він безсумнівно сьогодні помре ! 45 Та народ сказав Саулові: Хіба сьогодні помре той, хто вчинив це велике спасіння в Ізраїлі? Нехай живе Господь! Якщо на землю впаде волос з його голови… адже Божий народ зробив цей день! І народ помолився за Йонатана в той день, і він не помер. 46 А Саул відійшов від переслідування филистимців, і филистимці пішли до своєї місцевості.
47 І Саул успадкував правління над Ізраїлем. Він воював довкола з усіма його ворогами: проти Моава, проти синів Аммона, проти синів Едома, до Ветеора, до царя Сува і до филистимців, куди лиш повертався, він був переможцем. 48 Він діяв владно і побив Амалика, і визволив Ізраїля з руки тих, які топтали його.
49 Синами Саула були: Йонатан, Єссій і Мелхіса, й імена його двох дочок: ім’я первородної — Меров, ім’я другої — Мелхола. 50 Ім’я його жінки — Ахіноом, дочка Ахімааса. Ім’я полководця: Авенир, син Нира, син родича Саула. 51 Кіс, батько Саула, і Нир, батько Авенира, був сином Яміна, сина Авіїла.
52 І була сильна війна проти филистимців усі дні Саула, і Саул, побачивши всякого сильного мужа і всякого мужа сина сили, збирав їх до себе.
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)